Кліматичні умови території України характеризуються зональністю, чіткими сезонними контрастами в ході метеорологічних елементів, зростанням континентальності з північного заходу на південний схід, формуванням кліматичних відмінностей у гірських районах та на узбережжях морів.

 

 

Територія України розташована у двох кліматичних зонах – помірній і субтропічній. Кліматична зона помірних широт включає всю рівнинну частину території країни, українські Карпати та Кримські гори, а субтропічна – Південний берег Криму. У кліматичній зоні помірних широт в Україні виділяють дві кліматичні області: атлантико-континентальну, яка охоплює зону мішаних лісів та лісостепу, і континентальну, яка охоплює зону степу.

 

Континентальний клімат степів. Теплий сухий клімат степів в літній час характеризується високою температурою повітря (до 30-35° C) і стійким інтенсивним сонячним випромінюванням (до 0,9 кВт•м^-2). Завдяки наявності трав’яного покриву збільшується відносна вологість повітря (до 10-25%) і зменшується його запилення. Низька вологість полегшує тепловіддачу шляхом випаровування поту зі шкіри і слизових оболонок, завдяки чому хворі добре переносять спеку. Інтенсивне сонячне випромінювання викликає стійку гіперемію шкірних покривів і розширення судин нирок. Дозована дегідратація організму призводить до зниження підвищеного артеріального тиску, виділення еритроцитів з депо і гемокоагуляції. Летючі речовини квітів і трав, що створюють запашний аромат степів, порушують нюховий аналізатор і викликають виражені реакції серцево-судинної системи (брадикардія, пониження артеріального тиску), порушення вищої нервової діяльності.

 

Континентальний клімат лісів. Характерними особливостями прохолодного і сухого клімату мішаних лісів помірного поясу є невисока температура повітря (влітку – до 25-30°С) і його відносна вологість (до 60%), а також мала швидкість вітру. У чистому повітрі лісів підвищений вміст кисню, легких аероіонів і озону, понижена концентрація діоксиду вуглецю. Підвищений фітогенез лісів (особливо в період брунькування і цвітіння) обумовлює високий вміст в повітрі летючих ароматичних речовин, що мають седативну, бактерицидну, фунгіцидну дію. Терпени, ефіри і органічні кислоти, що виділяються деревами і чагарниками в теплу пору року, розріджують секрет дихальних шляхів людини і підсилюють дренажну функцію розширених бронхів. Уповільнення і поглиблення дихання, що виникає під час перебування в лісі, призводить до підвищення легеневої вентиляції і утилізації кисню, посилення тканинного дихання. Лісовий клімат підсилює гальмування в корі головного мозку, підвищує тонус підкіркових структур і центрів (вегетативної нервової системи і терморегуляції).

 

Приморський клімат Чорного і Азовського морів визначається географічним розташуванням місцевості, береговим ландшафтом і розою вітрів. Довколишнє водне середовище знижує добові коливання температури повітря, забезпечує його чистоту і прозорість. Висока інтенсивність сонячного випромінювання влітку разом з прибоєм викликають розпилювання і випаровування крапельок морської води у повітряний простір. Морське повітря, що містить мікрокристали солей (хлорид, сульфат, бромід і йодид натрію, кальцію, магнію), викликає гіперемію шкіри і слизових оболонок дихальних шляхів, відновлює їх трофіку, секреторну і видільну функції, стимулює репаративну регенерацію в різних органах. Ритмічний шум прибою, вид спокійного моря і насичене бромідами і йодидами морське повітря відновлюють співвідношення гальмівно-збудливих процесів в корі головного мозку. Ці чинники зменшують активуючі впливи ретикулярної формації на вищерозміщені центри, нормалізують вищу нервову діяльність і вегетативну регуляцію вісцеральних функцій.

Через відмінність температур поверхні морських берегів, прибережне повітря постійно переміщується (берегові бризи), підвищуючи питому вагу конвекції в механізмах тепловіддачі. Подразнюючи механорецептори організму, воно активує нейро-ендокринні механізми регуляції функцій, направлені на підтримку термічної рівноваги і стійкості організму до чинників зовнішнього середовища. Тренування механізмів довготривалої адаптації і реактивності організму в цьому кліматі відбувається за допомогою стимуляції симпатоадреналової, імунокомпетентної і вегетативної систем. Нейротрофічний вплив на різні запальні і дистрофічні процеси і функціональні порушення посилюється морськими купаннями.

 

Середньо- (400-1000 м) і високогірний (1000-2500 м) клімат характеризується зниженим атмосферним тиском (знижується на 1 мм.рт.ст. при підйомі на кожних 11 м), і температурою повітря (знижується на 0,5-0,6°С при підйомі на кожних 100 м), низькою запиленістю повітря і його високою прозорістю для сонячного випромінювання, інтенсивність якого на висоті 2500 м досягає 1,05 кВт•м^-2. У горах зростає спектральна щільність довго- і середньохвильового ультрафіолетового випромінювання, знижується щільність повітря (на чверть) і парціальний тиск кисню.

 

Стосовно кліматичних умов, регіони України умовно поділяються на зони відповідно до рівня сприятливості.

 

Відносно сприятлива зона охоплює зону мішаних лісів, середньогірні та високогірні гірські пояси Карпат і Криму і характеризується значною лісистістю порівняно з іншими зонами. Відрізняється значною мінливістю кліматичних умов і класів погод у холодний і перехідні періоди року. Літо тепле і помірно тепле у гірських районах. Зима характеризується значними контрастами у світловому і динамічному режимі основних метеорологічних елементів. Зона достатньо зволожена. Теплий період року характеризується більш стійким режимом погоди. Сприятливі для кліматолікування погоди в цій зоні становлять 50-65% днів на рік. Проте в зв’язку із значною повторюваністю хмарних і дощових погод у літній період метеоумови для аеротерапії характеризуються як прохолодні та холодні в природних умовах, і лише в південній частині комфортні умови повітряних ванн спостерігаються в липні у 50% днів. Розширення комфортних умов до 85% можливе шляхом використання коригуючих пристроїв. Контрастна мінливість погодного режиму з малосприятливою для організму людини погодою нерідко перевищує 35% днів на рік.

 

Клімат зони мішаних лісів є найбільш сприятливим для відпочинку і лікування людей із захворюваннями органів дихання, нервової та серцево-судинної систем, з обмінними порушеннями та ін. Клімат зони можна використовувати для розширення адаптаційних можливостей людей, які через обставини змушені працювати на територіях з екстремальними метеорологічними умовами. Найбільш сприятливим для відпочинку є теплий період з травня по жовтень і несприятливим – з листопада по квітень з піками в грудні, лютому-березні. Період серпень – початок вересня в межах зони є досить стабільним, без особливих екстремальних перепадів основних метеорологічних елементів, що є особливо сприятливо для відпочинку ослаблених хворих.

 

Сприятлива зона охоплює зону лісостепу і степу та низькогірні гірські пояси Карпат і Криму. Період оптимальної геліотерапії збільшується до 5 місяців (квітень-вересень). Літо тепле і дуже тепле в південній частині. Літній період характеризується великою стійкістю погоди, невеликою міждобовою мінливістю та добовою амплітудою. Найбільшу повторюваність мають сонячні помірновологі і вологі погоди (до 90% в окремі місяці). Проте високі температури в липні-серпні нерідко створюють умови перегрівання організму (5-10%). У прибережних районах дні зі спекотними класами погод зменшуються внаслідок охолоджуючого впливу морських бризів. Зимовий період характеризується підвищеною хмарністю, низькими температурами і підвищеною швидкістю вітру. Метеоумови при аеротерапії в літній період характеризуються як прохолодні та комфортні в природних умовах. У південній частині можливе широке використання таласотерапії.

 

Для зони лісостепу характерні помірна сонячна радіація, переважання рівнинної поверхні і наявність лісових масивів. В умовах лісових масивів істотно змінюється хімічний склад повітря, що залежить, перш за все, від структури порід дерев. Клімат лісостепової зони є найбільш сприятливим для відпочинку і лікування людей із захворюваннями органів дихання, травлення, нервової та серцево-судинної систем, з обмінними порушеннями та ін. Найбільш сприятливим для відпочинку та лікування є теплий період із травня по жовтень.

Зона степів характеризується рівнинами, розташованими на висоті 150-250 м над рівнем моря, річковими долинами. Значна кількість годин сонячного сяяння і переважання антициклонального режиму погод забезпечують тут можливість проведення кліматолікування в найбільш оптимальних умовах протягом усього року. За біологічною значущістю сонячної радіації зона степів характеризується невеликим періодом ультрафіолетової недостатності і сильною біологічною активністю сонячної радіації у теплий період року. Літо – сонячне, тепле і сухе, триває із середини травня до середини вересня. Для степової зони характерна велика повторюваність сонячних погод із переважанням спекотних і сухих. За таких особливостей є небезпека перегрівання організму, тому найбільш сприятливі умови для проведення аеротерапії – у ранкові часи. Восени режим погоди близький до літа і також сприятливий для лікування. Лише наприкінці жовтня починається період дощів. Варіації погодного режиму в осінній період є більш вираженими, ніж улітку.

 

Клімат степової зони є сприятливим для використання всіх видів кліматолікування. Найбільш сприятливим для відпочинку та лікування є теплий період з травня по жовтень. У цей період на півдні зони можна широко використовувати таласотерапію як основний метод кліматолікування. Метеоумови для повітряних ванн степової зони в теплий період року характеризуються як прохолодні та комфортні в природних умовах. Літні місяці характеризуються значною повторюваністю спекотного дискомфорту на південному сході зони, що може викликати метеопатичні реакції, особливо у хворих на серцево-судинні захворювання.

 

Достатньо сприятлива зона охоплює Південний берег Криму. Літо – дуже тепле, зима – м’яка. Стійкого переходу температури через 0°С в межах зони не спостерігається. Протягом року спостерігаються дуже стійкі погодні умови, сприятливі для метеочутливих людей. Контрастна мінливість погодних умов становить 18-32%. Найбільша мінливість метеоумов спостерігається в листопаді-грудні та лютому-квітні, а мінімальна – у серпні-вересні. Оптимальним періодом для таласотерапії є період із кінця квітня по жовтень. Сприятливий морський клімат без різких коливань створює достатньо комфортні умови для лікування протягом всього року хворих різних вікових категорій і особливо дітей.

Кримський півострів славиться м’яким сприятливим кліматом. Незважаючи на невеликі розміри території, тут спостерігається значна різноманітність клімату, яка зумовлена своєрідною будовою рельєфу і впливом морів, що його омивають.

Розміщення Кримських гір на півдні півострова зумовило формування субтропічного м’якого клімату. Ця територія, в середньому, на 1,5-3°С тепліша від інших місцевостей півострова. Характерною особливістю клімату є збільшення з висотою кількості годин сонячного сяяння (Ялта – 2220 годин, Караби-Яйла – 2505 годин за рік). Річна сума сонячної радіації коливається в межах 5321-5928 МДж/м², 60% якої приходиться на пряму радіацію. Річний радіаційний баланс становить 2640 МДж/м². В річному ході радіаційний баланс достатній на протязі року.

 

Влітку і восени, внаслідок проникнення тропічних повітряних мас, в Криму переважає сонячна погода. Взимку і навесні в зв’язку з циклонічною діяльністю формується хмарна погода, випадає основна кількість опадів. Річна кількість опадів в горах становить 900-1100 мм, в передгір’ях – 500-600 мм. Протяжність Кримських гір на 200 км з заходу на схід обумовлює різноманітний стан різних частин території по відношенню до західних вологих і північних холодних повітряних мас. У формуванні місцевих особливостей клімату велику роль відіграє бризова циркуляція, яка обумовлена термічними контрастами суші і моря в теплий період року. Клімат Південного берега Криму – субтропічний, середземноморський, який формується під впливом тропічних повітряних мас атлантичного походження влітку і восени та повітряних мас морського і континентального походження взимку і навесні.

 

Кліматогеографічні особливості України, зважаючи на її віддаленість від океанів, континентальної Євразії і переважно рівнинний характер території, визначають клімат країни як помірно континентальний (в т.ч. – степів, лісів і гір), такий, що поступово змінюється із заходу на схід. Лише вузька прибережна смуга Південного берега Криму характеризується субтропічним приморським кліматом середземноморського типу. В межах України виділяється чотири кліматичні регіони, кожен з яких має досить значні відмінності показників атмосферного тиску, температури повітря, кількості і періодичності опадів – Північна, Південна, Середземноморська і Гірська області.

Північна кліматична область співпадає із зонами Полісся і Лісостепу і значною мірою перебуває під впливом вологих циклонів. Абсолютні висоти цієї території коливаються в межах 135-500 м. Середні температури січня варіюють від -6,5° до -8°С, липня – від +15,5° до +20,5°С, а кількість опадів – від 480 мм до 690 мм.

 

Південна кліматична область характеризується найвищим рівнем інсоляції, більшою посушливістю і знаходиться переважно під впливом дії антициклонів. Абсолютні середні висоти її території незначні (10-150 м), середні температури січня коливаються від -2° до -7°С, липня – від +21,5° до +30°С, щорічна кількість опадів – від 370 мм до 465 мм.

Середземноморська кліматична область (Південний берег Криму) з півночі захищена від впливу холодних повітряних мас Кримськими горами. Клімат тут середземноморського типу – середня температура повітря в зимові місяці вища +1°С, а влітку впродовж 3-4 місяців перевищує +20°С. Весна тривала, тепла, літо триває біля півроку, а осінь також тепла і ясна. Середня температура року – від +12,5 до +14°С, а середньорічна сума опадів – 540-690 мм.

 

Гірська кліматична область охоплює Українські Карпати і Кримські гори, а її характерною особливістю є наявність поясів, що виявляється в зміні температури і ландшафтів залежно від висоти місцевості. У гірських умовах випадає велика кількість опадів (745-1450 мм). Середньорічна температура невисока: у Карпатах вона складає +4,5°С, у Криму – майже +6°С. Зими в Карпатах багатосніжні, сніговий покрив лежить з жовтня до травня. До висоти 1600 м ростуть ліси, а вище – луки (полонини – в Карпатах, яйли – в Криму).

 

До провідних кліматичних курортів країни належать відповідні лікувальні місцевості степової зони – Бердянськ, Одеська група курортів, приморської зони – курорти півдня Криму (Ялта, Алушта та ін.), гірської зони – Яремча, Ворохта в Карпатах. Для кожної групи кліматичних курортів описані їх характерні лікувально-оздоровчі можливості і очікувані від перебування в даних умовах ефекти, розроблені медичні показання і протипоказання для направлення у відповідні місцевості.

На Південному березі Криму зима – м’яка, помірно хмарна, переважає безморозна погода з переходом температури через 0°С. Безморозний період починається наприкінці березня і продовжується 250-300 днів. У квітні формується стійкий погодний режим із переважанням сонячних помірно вологих погод і стає можливим проведення активних видів кліматолікування. Літо дуже тепле, сонячне, помірно сухе, середня місячна температура липня 22-24°С, повторюваність сонячної погоди досягає 20 днів і більше. Сприятливим чинником для тепловідчуття людини у теплий період року є бризи. Мінливість погодного режиму і метеорологічних елементів влітку найменша протягом року, а також порівняно з іншими регіонами. Подібний режим погоди з дещо нижчим рівнем температур зберігається до початку листопада. Достатня кількість сонячного тепла, велика усталеність погоди, помірні температури і вологість повітря дозволяють широко здійснювати усі види кліматолікування. Купальний сезон триває 110-120 днів.

Середземноморський тип клімату поширюється і на південно-східне узбережжя Кримського півострова (район Феодосії). Близькість моря, кримських передгір’їв і південного степу визначають особливості клімату. Літо – спекотне, проте переноситься легко завдяки освіжаючій дії бризів. Зима – коротка, м’яка, середня температура лютого 0°С, часто вища.

При використанні курортів приморської зони треба враховувати, що при вітрах із моря може змінюватися вміст в повітрі хлористих солей. На ділянках, розташованих за 1 км від моря, він зростає у 7 разів відносно вмісту хлористих солей при вітрах із суші. Найвища концентрація солей – при східному вітрі, найменша – при північному вітрі. На території пляжу концентрація хлористих солей приблизно в 20 разів більша, ніж на відстані 1 км від моря. При хвилюванні моря вміст солей у повітрі підвищується.

Клімат приморської зони, що прилягає до південноукраїнських степів (курорти одеської групи, Євпаторія, Бердянськ, Скадовськ, Очаків та ін.) – помірно континентальний, поєднує особливості морського і степового клімату. Близькість моря послаблює зимові морози і літню спеку. Безморозний період – 230 днів. Ясних сонячних днів у році понад 290. Річна кількість опадів – 200-400 мм. Літо тут тривале, тепле. Зима характеризується переходом температури через 0°С. Морське повітря в прибережній смузі насичене аерозолями морських солей брому, хлору, йоду. Ця зона сприятлива для кліматолікування протягом усього року, особливо для хворих на гіпертонічну хворобу, ішемічну хворобу серця, атеросклероз, неврози. Відмінною рисою гірського клімату є менша міждобова мінливість основних метеорологічних чинників. Гірське повітря характеризується більшою чистотою, насиченістю негативними іонами. Кількість годин сонячного сяяння, біологічна активність ультрафіолетової частини спектра в горах зростає. Вертикальне розташування поясів створює своєрідні умови і великі можливості для лікування та відпочинку.

 

Сприятливий клімат усієї території країни дозволяє широко використовувати кліматотерапію як один з основних методів лікування та профілактики хвороб на санаторно-курортному етапі.