Серед природних багатств країни особливе місце за своїм економічним та соціальним значенням посідають природні лікувальні ресурси, на базі яких діє та успішно розвивається така важлива галузь системи охорони здоров’я, як санаторно-курортна, а також розлив мінеральних вод у харчовій промисловості.

 

Мінеральні природні води – природні підземні мінеральні води об’єктів (родовищ), що характеризуються певним та стабільним фізико-хімічним складом, вмістом біологічно активних компонентів та сполук відповідно до кондицій, установлених для кожного об’єкта (родовища), які використовуються без додаткової обробки, що може вплинути на хімічний склад та мікробіологічні властивості.

 

Фасовані природні підземні мінеральні (лікувально-столові, лікувальні) води – мінеральні води, які розлито в герметичну тару для реалізації.

 

Фасовані природні підземні мінеральні лікувально-столові води – природні підземні мінеральні води об’єктів (родовищ), які мають лікувальні властивості, характеризуються мінералізацією від 1,0 до 8,0 г/дм³, стабільністю фізико-хімічного складу, вмістом біологічно активних компонентів та сполук, нижчим за прийняті бальнеологічні норми, відповідно до вимог кондицій, установлених для кожного об’єкта (родовища), які використовуються без додаткової обробки, що може вплинути на хімічний склад та мікробіологічні властивості, згідно з медичним (бальнеологічним) висновком.

 

Мінеральні природні лікувально-столові води застосовуються як лікувальні за призначенням лікаря і як столові напої при несистематичниму вживанні протягом не більше 30 днів з інтервалом 3-6 місяців.

 

Природні підземні мінеральні лікувальні води – природні підземні мінеральні води об’єктів (родовищ), які мають виражену лікувальну і профілактичну дію на організм людини, характеризуються мінералізацією більше 8,0 г/дм³ або меншою при вмісті в них біологічно активних компонентів та сполук не нижче прийнятих бальнеологічних норм (додаток 1) відповідно до кондицій, установлених для кожного об’єкта (родовища), вода яких використовується без додаткової обробки, що може вплинути на хімічний склад та мікробіологічні властивості, згідно з медичним (бальнеологічним) висновком.

 

Мінеральні природні лікувальні води використовуються тільки з лікувальною метою за призначенням лікаря відповідно до медичних показань.

 

Води з мінералізацією від 1,0 до 1,5 г/дм³ досліджують на біологічну активність для визначення їх типу: столові або лікувально-столові води.

 

Розведені мінеральні води – води, які одержані шляхом розведення природних підземних мінеральних вод природними підземними мінеральними водами з мінералізацією до 1,5 г/дм³, що дає змогу їх використання у курортній та позакурортній практиці.

 

Грязі лікувальні (пелоїди) – торф’яні, сапропелеві, мулові сульфідні, прісноводні глинисті мули, сопкові гідротермальні мули складені із мінеральних та органічних речовин, що пройшли складні перетворення внаслідок фізико-хімічних, хімічних, біохімічних процесів та являють собою однорідну тонкодисперсну пластичну масу, яка застосовується у нагрітому стані для грязелікування. Основні типи лікувальних грязей визначені в Додатку 2.

Морська вода – води земної поверхні, що зосереджені в морях. Характеризуються стабільністю співвідношення концентрацій основних іонів незалежно від їх абсолютних концентрацій, загальною мінералізацією від 6 до 18 г/дм³, постійним сольовим складом, у якому 80% припадає на хлорид натрію, 20% – на солі кальцію, магнію, калію, брому тощо.

 

Озокерит (гірський віск) – групова класифікаційна назва бітумів, масляна частина яких утворена твердими вуглеводнями, переважно парафінового ряду (церезини).

 

Ропа – насичена солями вода соляних озер (лиманів), порожнин і пор донних відкладів.

 

Бішофіт – сольовоє відкладення древнього моря, заключний продукт галогенезу, який утворюється на останній стадії формування соляних відкладів сульфатного типу, багатих магнієм.   На Україні бішофіт залягає на глибині 2,5 км., на Полтавщині. Геологічний вік більше 200 мільйонів років. Мінералізація ропи до 420 г/л.
Унікальність у високому (100 г/л) вмісті магнію - активатора більше 300 життєво важливих біохімічних реакцій нашого організму, і мікроелементів - калій, кальцій, йод, бром, залізо, кремній та ін. Має широкі біологічні і лікувальні властивості в реабілітації і бальнеотерапії ревматичних, травматичних, кардіологічних і неврологічних захворювань. Полтавський бішофіт оновлює і підвищує ефективність фізіотерапевтичних методик, розширює покази до санаторно-курортного лікування.
Різні форми препаратів (розчин, кристали, гель) дозволяють використовувати його у ваннах, з електро- світло- теплолікуванням, ультразвуком і масажем. www.bishofit.com.ua
 

 

Преформовані засоби – препарати на основі природних лікувальних ресурсів: води з харчовими та рослинними домішками, грязьові розчини, різнорозчинникові грязьові витяжки, грязьові маси з домішками неорганічних, органічних сполук та біологічно активних компонентів, які справляють лікувальну чи профілактичну дію на організм людини при внутрішньому або зовнішньому застосуванні.

 

Медико-біологічна оцінка якості та цінності природних лікувальних ресурсів – науково-експериментальне обґрунтування ефективності та безпечності природних лікувальних ресурсів, у тому числі преформованих засобів, можливості їхнього використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

 

Медичний (бальнеологічний) висновок – висновок на підставі комплексних медико-біологічних та інших спеціальних досліджень складу та властивостей природних лікувальних ресурсів, у тому числі преформованих засобів, щодо можливості використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань; документ, який регламентує якість природних лікувальних ресурсів, а також кондиційний склад корисних і шкідливих для людини компонентів.

Медичний (бальнеологічний) висновок підлягає перегляду в разі, якщо під час його дії сталися зміни:

• чинного законодавства України;

• режиму експлуатації родовища природних лікувальних ресурсів;

• основних компонентів складу, у тому числі і біологічно активних;

• показань та протипоказань щодо застосування;

• впровадження нових методів аналізу природних лікувальних ресурсів, у тому числі преформованих засобів;

• медико-біологічного обґрунтування термінів придатності до споживання;

• технології виробництва.

 

Кліматологічні дослідження – вивчення особливостей клімату, його формування і географічного розповсюдження.

 

Геолого-гідрологічні дослідження – геологічні, гідрогеологічні та гідрологічні дослідження природних лікувальних ресурсів, їх походження, умов залягання, фізичних і хімічних властивостей, взаємодії з гірськими породами, атмосферними та поверхневими водами, закономірностей явищ та процесів у них, а також можливості їх практичного використання.

 

Курортологічні дослідження – вивчення дії комплексу природних чинників, притаманних даній місцевості, щодо надання їй статусу курорту (характеристика ландшафтних, кліматичних, інженерно-геологічних умов, природних лікувальних ресурсів, можливості їх використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань, визначення методів їх використання тощо).

 

Дослідження (випробування) – експериментальне визначення кількісних і/або якісних характеристик властивостей об’єкта досліджень. Випробування бувають:

• досліджувальні (визначальні), які проводяться для вивчення певних характеристик властивостей об’єкта;

• порівняльні – для порівняння характеристик об’єктів;

• контрольні – для встановлення відповідності об’єкта згідно з нормативними вимогами.

 

Доклінічні дослідження природних лікувальних ресурсів, у тому числі преформованих засобів, – комплекс гідрогеологічних, фізико-хімічних, мікробіологічних, санітарно-епідеміологічних, фізіологічних та інших досліджень, у процесі яких обґрунтовуються їх ефективність та безпека.

 

Клінічні випробування природних лікувальних ресурсів, у тому числі преформованих засобів, – вивчення на людині їх ефективності та безпеки з метою виявлення або підтвердження бальнеологічних та інших властивостей, можливих побічних реакцій при застосуванні.

 

Розвинена інфраструктура курортних територій (транспорт, зв’язок, комунальне господарство), яка відповідатиме світовим стандартам, сприятиме підвищенню конкурентоспроможності курортно-рекреаційного комплексу України, її розвиток потребує вирішення територіально-функціональних, соціально-економічних, екологічних проблем і завдань. Вони пов’язані з розподілом і визначенням пріоритетних напрямів використання територіальних ресурсів і пошуками шляхів збалансування міжгалузевих інтересів; вирішенням питань розміщення курортного, житлового, соціального, інженерно-транспортного, комунального та інших видів будівництва, відтворення культурно-історичної спадщини, охорони та збагачення природного середовища курортів. Тому наявність унікальних природних лікувальних ресурсів, відомостей щодо їх сучасного стану, розвинутої інфраструктури санаторно-курортних закладів складають той базовий потенціал, на тлі якого повинно формуватися державне ставлення до раціонального використання рекреаційних можливостей курортних територій, що обумовить подальший розвиток курортної галузі України.