Багаторічний досвід застосування преформованих фізичних чинників в лікувальній практиці, наукові дослідження по обґрунтуванню їх використання в медицині і виявленню механізму дії дали нові факти і спонукали до розвитку нові напрямки в фізіотерапії, медичній реабілітації та курортології. Відомо, що сучасній медицині притаманні такі основні риси: вузька спеціалізація, добре розвинена фармакотерапія з домінуванням останньої в корекції порушених функцій і високими досягненнями хірургії.

 

Еволюційно, протягом мільйонів років, на людину впливали всі фактори оточуючого середовища – сонячне світло, магнітне поле землі, електромагнітні хвилі космічного походження і ін., а в самому організмі також вироблялися загальні та специфічні фізіологічні рефлекси на вказані природні явища. Отже не може один чинник вирішити всі проблеми хворої людини, її реабілітації. В кожному конкретному випадку є оптимальний варіант, і є додаткові. Наприклад, при гіпотрофії м’язів внаслідок травми нерва, найважливішим буде електроміостимуляція, всі інші (лазеротерапія, масаж, ЛФК, КВЧ) – додатковими, тому що тільки електроміостимуляція дає надійний відновлювальний міостимулюючий ефект.

 

У сучасній фізіотерапії розроблені основні принципи призначення і використання апаратних фізичних чинників, які не є догмою, а рекомендацією для розумної дії. Вони наступні:

Основною метою цього розділу є викладення загальних основ апаратної фізіотерапії. Наводимо дані по застосуванню основних її методів з коротким викладом механізму дії фізичного чинника, показаннями та протипоказаннями для його призначення. Інші положення щодо упевненого використання апаратних методів – параметри та техніка процедур, дозування, формування призначення та ін., надаються у відповідних посібниках (І.З. Самосюк та співавт., 2000; В.В. Єжов , Ю.І. Андріяшек, 2005).

Електролікування – розділ апаратної фізіотерапії, який представлений контактними (електричні струми) та дистанційними (електромагнітні хвилі) методами:

 

Гальванізація – метод застосування з лікувальною метою постійного електричного струму малої сили (до 50 мА) та низької напруги (до 60 В), який проходить в тканини через потові та сальні залози, а також точки акупунктури. Під його впливом змінюється якісне та кількісне співвідношення іонів біля мембрани клітин, кислотно-основний стан тканинного середовища, осмотичні процеси, проникність мембран, збудливість клітин, окислювально-відновлювальні та ферментні процеси, посилюється крово- та лімфообіг, стимулюються обмінно-трофічні процеси, прискорюються процеси регенерації нервової, кісткової та сполучної тканини, а також відмічається гуморальна та рефлекторна дія на організм.

Особливості дії: рефлекторно-сегментарний механізм з урахуванням ефектів анода і катода; місцева дія за рахунок впливу аноду чи катоду; при загальних методиках обмінна, седативна або загальностимулююча дія.

Показання: регуляція основних нервових процесів при неврозах, виразковій хворобі, гіпертонічній хворобі I, II ступеня; регуляція вегетативних функцій при мігрені, соляриті, бронхіальній астмі, вазомоторному риніті; стимуляція регенерації периферичних нервів; послаблення і ліквідація больового синдрому при невралгії, нейропатії; відновлення функцій та зменшення секреторних і моторних розладів у системі органів травлення (гастрити, коліти з гіпо- та гіпермоторною дискінезією жовчовивідних шляхів); розсмоктування запальних інфільтратів при хронічних запальних процесах; покращання трофічних процесів; захворювання ЛОР-органів, очей, шкіри, опорно-рухового апарату; наслідки травматичних уражень головного та спинного мозку та їх оболонок.

Протипоказання: загальні протипоказання для фізіотерапії, гострі гнійні запальні процеси, розлади чутливості шкіри, індивідуальна непереносність струму, порушення цілісності шкіряних покривів в місцях накладання електродів.

 

Лікарський електрофорез – метод сполученого впливу на організм двох факторів – постійного (випрямленого) струму та введених за його допомогою лікарських речовин. При цьому на фоні дії постійного струму як біологічного подразника (активного лікувального фактору) має місце специфічна для кожної лікарської речовини зворотна реакція (іонний рефлекс). Направлений рух іонів використовується для введення в організм лікарських речовин, при чому ці речовини вводяться у відповідності зі знаком їх заряду (плюс або мінус) при дисоціації в розчині. Механізм дії: виникнення зворотної реакції у вигляді загального іонного рефлексу є специфічною для дії введеної лікарської речовини, яка вступає в обмінні процеси і впливає на клітини та тканини при дії через кров, лімфу на організм в цілому. При цьому лікарська речовина вводиться у вигляді іонів або окремих інгредієнтів без домішок (очищену від баластів), з підвищеною фармакологічною активністю безпосередньо в тканини патологічного осередку, у малих кількостях (малих концентраціях), при цьому основна маса його знаходиться у поверхневому шарі шкіри, створюючи депо та сприяючи утворенню місцевих іонних рефлексів.

Особливості дії: ефекти поєднуваної дії електричного струму та лікарської речовини; створення депо ліків у шкірі; провідне значення електричного струму, який потенціює ефекти ліків.

Лікарські препарати-катіоні, які вводять з аноду (+): адреналіну гідрохлорид, аміназин, атропину сульфат, ацетилхоліну хлорид, галантаміну гідрохлорид, галоперідол, ганглерон, гіалуронідаза, гістідіну гідрохлорид, даларгін, димедрол, кавінтон, калію йодид (хлорид), кальцію хлорид, кобальту гідрохлорид, курантил, лідаза, лідокаїн, літію хлорид (бромід), магнію сульфат, марганцю сульфат, метацин, метілурацил, мірамістин, новокаїн, новокаїнамід, но-шпа, папаверину гідрохлорид, пиридоксин, пирилен, платифіліну гідротартрат, прозерин, рибофлавін, седуксен, срібла нітрат, совкаїн, супрастин, сульфаніламіди, тізерцин, тіаміну хлорид, тримекаїн, трасилол, трипсин, трилон Б, фенобарбітал, ціанкобаламід, цинку сульфат, ерготаміну тартрат, ефедрину гідрохлорид

Лікарські препарати-аніоні, які вводять з катоду (-): аскорбінова кислота, аміналон, анальгін, алое екстракт рідкий, гепарин, гідрокортизону сукцинат, гістаміна дигідрохлорид, глютамінова кислота, діазепам, диклофенак-гель, бромід натрію, дімексід (діметілсульфоксід), кофеїн-бензоат натрію, йодид калію, іхтіол, нікотинова кислота, оксібутират натрію, панангін, репарил-гель, салицилат натрію, сера (натрію тіосульфат), теофілін, фастум-гель, фосфат натрію, фторид (хлорид) натрію, хімотрипсін кристалічний, трентал, еуфілін.Лікарські препарати-аніоні, які вводять з обох полюсів (+/-): апізартрон, апіфор, білярін, бішофіт, гумізоль, лікувальна грязь, нафталан, пелоїдін, рибонуклеаза, стеклоподібне тіло.

Показання: визначаються фармакологічною дією лікарської речовини з урахуванням показань для застосування постійного чи імпульсного струмів (ампліпульс-, діадинамофорез).

Протипоказання: крім загальних протипоказань для гальванізації, слід враховувати протипоказання для застосування лікарських речовин (непереносність, алергічні реакції).

Вплив мікроелементів на основні системи організму (для можливого використання при електрофорезі):

Калій: великі витрати при стресових ситуаціях повинні бути відновлені.

Магній: допомагає проти стресу. Є антидепресантом.

Цинк: допомагає при пасивності та депресіях.

Мідь: покращує засвоєння заліза в організмі, посилює дію анальгетиків. Сприяє покращанню роботи мозку.

Марганець: нестача може призвести до епілепсії.

 

Марганець: у людей, що хворіють на астму звичайно спостерігається нестача марганцю.

Селен: попереджує інфекційні хвороби бронхів.

 

Цинк: підтримує детоксикаційну функцію печінки.

Селен: покращує обмін у тканинах.

 

Калій: стимулює перистальтику шлунку та кишечника, покращує травлення.

Магній: Нестача може призвести до погіршення травлення.

 

Кальцій: зміцнює кістки та зуби.

Цинк: нестача може призвести до ревматичних захворювань.

Залізо: нестача може призвести до хронічного поліартриту.

Мідь: запобігає запальним процесам рухового апарату.

Молібден: зберігає вміст фтору в тканині зубів та запобігає карієсу.

Селен: нестача може призвести до артриту.

 

Цинк: допомагає загоєнню ран, підвищена потреба при псоріазі, екземах, сухості шкіри, попереджає випадіння волосся.

Марганець: нестача може призвести до алергічних реакцій.

Селен: покращує регенерацію шкіри при латентних отруєннях важкими металами.

 

Калій: посилює серцеву мускулатуру, стабілізує кров’яний тиск.

Магній: покращує стан коронарних судин, попереджує атеросклероз.

Марганець: часто спостерігається нестача при діабетичному ураженні судин.

Хром: знижує рівень холестерину та тригліцеролу.

Селен: підтримує кровопостачання серця, протистоїть атеросклерозу.

 

Цинк: покращує імунну систему, виводить важкі метали.

Залізо: знижує вірогідність виникнення інфекційних захворювань.

Мідь: у поєднанні з залізом посилює імунну систему.

Селен: є одним із незамінних захисників клітин, нейтралізує олово, ртуть, кадмій.

 

Магній: може зменшувати болі при менструаціях.

Цинк: нормалізує розлади менструального циклу.

Залізо: знижує ризик передчасних пологів.

Молібден: позитивно впливає при деяких формах імпотенції.

 

Мідь: попереджає м’язові болі.

Калій: запобігає м’язовим судомам.

Селен: сприяє розвиткові м’язової тканини.

Кальцій: нестача призводить до судомів.

Магній: нестача призводить до судомів і погіршує постачання м’язів кров’ю.

Марганець: стимулює тканинний обмін у м’язах.

 

Цинк: контролює обмін цукру та виділення інсуліну, підтримує статеву функцію.

Хром: нестача призводить до порушення обміну цукру (діабет ІІ типу).

 

Електросон – метод впливу на центральну нервову систему постійним імпульсним струмом (з прямокутною формою імпульсів) низької частоти (3-150 Гц), малої сили. При впливі цього струму на головний мозок виникає монотонне, ритмічне подразнення кори та підкоркової ділянки, де знаходяться такі утворення, як гіпоталамус, ядра зорових бугрів, ретикулярна формація, лімбічна система та інші, внаслідок чого настає гальмування та сон. Змінюється функціональний стан нервової системи. Нормалізується функція вегетативної нервової системи, артеріальний тиск, основний обмін кровотворної системи, активізується функція підкоркових структур головного мозку. Знижується емоційна збудливість, покращуються можливості міокарду.

Особливості дії: нейротропні ефекти, пов’язані з безпосереднім впливом на головний мозок і з рефлекторною дією на рецептори шкіри; седативна, вегетостабілізуюча, обмінна, протибольова, судинна дія.

Показання: психоневрологічні захворювання та неврологічні хвороби (неврози, невралгії, астенічні стани); гіпертонічна хвороба I, II ступеня; ІХС, початковий період реабілітації хворих, що перенесли інфаркт; екзема, нейродерміт; нічне нетримання сечі; заїкання; токсикоз вагітних; післяопераційний період; захворювання шлунково-кишкового тракту; гінекологічні захворювання; бронхіальна астма.

Протипоказання: епілепсія, декомпенсовані пороки серця, непереносимість електричного струму, запальні захворювання очей, мокнучий дерматит обличчя.

 

Центральна електроанальгезія – метод електролікування, при якому на головний мозок впливають імпульсним струмом прямокутної форми тривалістю імпульсу 0,15-0,5 мс, частотою 150-2000 Гц, і силою струму 2-3 мА. Під впливом такого струму настає електроанальгезія. За рахунок зменшення потоку біологічної інформації з периферії знижується стимуляція емоційно активних зон гіпоталамуса і проявляється виражена седативна, анальгезуюча та вегетостабілізуюча дія. Під впливом частотою 150-500 Гц і тривалістю імпульсів 0,2-0,5 мс – седативна дія, а при частоті 800-1200 Гц, і тривалістю імпульсів 0,15-0,2 мс – анальгезуюча дія.

Особливості дії: нейротропні ефекти, пов’язані з безпосередньою дією електричного струму в спеціальних режимах на центральну нервову систему; основні ефекти – седативний, транквілізуючий, антипсихотичний, протибольовий, вегетостабілізуючий.

Показання: больовий синдром різної етіології; підготовка хворих до проведення хірургічних операцій; підготовка вагітних до пологів і ведення пологів; для лікування токсикозів і профілактики виникнення тяжких форм цього ускладнення вагітних; профілактика виробничого стомлення; ІХС; виразкова хвороба шлунку і 12-персної кишки; вегето-судинна дистонія; порушення сну; зудячі дерматози; метеотропні реакції.

Протипоказання: гострі болі вісцерального походження, закриті травми головного мозку, епілепсія, порушення ритму серця, порушення шкіри в місцях накладання електродів.

 

Діадинамотерапія (ДДТ) – використання з лікувальною метою постійних струмів з полусинусоїдальною формою імпульсів, які слідують з частотою 50 в 1 (однотактний) або 100 в 1 (двотактний). Відбувається гальмування больової чутливості внаслідок ритмічного подразнення периферійних нервових рецепторів, що проходить безпосередньо в момент проходження струму (симптоматична дія). Зумовлююча дія відбувається після закінчення процедури за рахунок розсмоктування периневрального набряку шляхом стимулювання трофіки і тканинного обміну (патогенетична дія). Під впливом діадинамотерапії проявляється гальмівний вплив на симпатичну нервову систему (спазм артеріол зникає, нормалізується кровообіг, покращується трофіка тканин). Ритмічне скорочення м’язових волокон сприяє покращанню циркуляції крові в судинах, стимулює колатеральний крово- і лімфообмін, зменшується набряк тканин.

Особливості дії: анальгезуюча, трофічна, протизапальна, стимулююча нервово-м’язовий апарат, рефлекторно-сегментарне і місцеве; ефекти модулюються в залежності від знаходження в активній зоні аноду чи катоду.

Показання: захворювання, які супроводжуються больовим синдромом, порушенням кровообігу і трофіки; захворювання периферичної нервової системи (неврити, нейроміозити, плексити, радикуліти, невралгії та інш.), суглобів, хребта; розсмоктуюча терапія при лікуванні рубців або м’язових контрактур, при лікуванні келоїдних рубців, при обмеженій рухливості суглобів; дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів і хребта; дискінезія шлунку, жовчного міхура, кишечника.

Протипоказання: індивідуальна непереносимість струму, схильність до кровотеч, наявність гнійної інфекції, переламів кісток, тромбофлебіт, жовчокам’яна та сечокам’яна хвороби.

 

Ампліпульстерапія (СМС) – вплив з лікувальною метою синусоїдальними струмами середньої частоти модульованими по амплітуді низької частоти в межах 10-150 Гц (СМС). В якості несучої використовується частота у 5000 Гц, при якій в наслідок малого опору шкіри забезпечується гарне проходження струму в глибину тканин. Механізм дії такий, як при діадинамотерапії. Ритмічний вплив СМС на нервово-м’язовий апарат має більш виражену знеболюючу дію, а ритмічне скорочення м’язових волокон сприяє покращанню периферичного кровообігу, розвитку коллатералей, стимулює трофіку тканин. Але СМС, на відміну від ДДТ, відрізняється м’якістю дії, глибиною проникнення.

Особливості дії: анальгезуюча, трофічна, протизапальна, стимулююча нервово-м’язовий апарат, спазмолітична; рефлекторно-сегментарна, місцева та загальна; ефекти модулюються в залежності від розташування в активній зоні аноду чи катоду, використання перемінного або випрямленого режиму.

Показання: больовий синдром, обумовлений дистрофічними захворюваннями суглобів кінцівок і хребта, наслідками травм опорно-рухового апарату, захворюваннями периферійних нервів, внутрішніх органів; парези та паралічі м’язів кінцівок, тулубу, обличчя, дитячий церебральний параліч; дискінезії товстої кишки з переважанням атонічного компоненту; захворювання судин кінцівок; гіпертонічна хвороба; бронхіальна астма легкої та середньої стадії в період загострення; захворювання очей; хвороби ЛОР-органів; захворювання жіночої статевої сфери.

Протипоказання: гнійне запалення будь-якої ділянки, схильність до кровотеч, тромбофлебіт, серцево-судинні захворювання в стадії декомпенсації.

 

Флюктуоризація – вплив синусоїдального перемінного струму малої сили і напруги, який постійно змінюється по амплітуді і частоті в межах 100-2000 Гц. Постійна зміна параметрів коливань не викликає сумаційних процесів в тканинах, які відбуваються при ритмічному впливі однакових імпульсів чи коливань. Викликає м’язові аритмічні скорочення, покращує крово- і лімфообіг, підвищує проникність стінки судин, активізує ферментну діяльність, покращує трофіку тканин. Особливості дії: виражена протибольова, протизапальна, трофічна.

Показання: стан після оперативного лікування з приводу гострих гнійних запальних процесів; гострий і хронічний загострений артрит скронещелепного суглобу; невралгії (тройнічного, інших нервів); остеохондроз хребта; міальгія; артрози; міозит; запалення придатків матки; абсцеси і флегмони після оперативного лікування; болі після екстракції зубів.

Протипоказання: гострі інфекційні захворювання, тромбооблітеруючі захворювання, вібраційна хвороба, невроз нав’язливих станів, синдром Меньєра, непереносимість електричного струму, стан після інфаркту міокарда протягом 6 міс.

 

Черезшкірна електронейростимуляція (ЧЕНС) – призначена для знеболюючого ефекту. Відрізняється тим, що в наслідок малої сили струму та тривалості імпульсу не виникає скорочення м’язевих структур. Відбувається активація аферентних волокон чутливих нервів без залучення рухомих структур і виклику м’язового скорочення, збільшується кількість у спинномозковій рідині опіатоподібних речовин.

Особливості дії: анальгезуюча дія за рахунок пригнічення больового імпульсу, стимуляції виробки ендорфинів у центральній нервовій системі.

Показання: захворювання центральної та периферійної нервової системи; травми опорно-рухового апарату.

Протипоказання: непереносимість струму, схильність до крововиливів, гострі гнійні процеси, трофічні виразки.

 

Електрофорез імпульсними струмами лікарських речовин – лікувальний метод, де дієвим фактором є імпульсні струми та лікарська речовина, яка вводиться за їх допомогою. Діадинамічний струм є різновидом односпрямованого, за його допомогою можна проводити електрофорез лікарських речовин (діадинамофорез). За допомогою синусоїдального модульованого струму також можна проводити електрофорез лікарських речовин (ампліпульсфорез). Для цього використовують струм у постійному режимі та не змінюється його полярність.

Особливості дії: взаємне потенціювання ефективності лікарської речовини та електричного струму.

Показання: такі ж як для електрофорезу, ДДТ, ампліпульстерапії.

Протипоказання: індивідуальна непереносимість струму та лікарської речовини, схильність до кровотеч, тромбофлебіт, наявність гнійної інфекції, перелом кісток, жовчокам’яна та сечокам’яна хвороби.

 

Інтерференцтерапія – лікувальний метод, де дієвим фактором є інтерференційні струми. Вони легко проникають в глибину тканин, виникає взаємодія їх з тканинними потенціалами, викликають м’язові скорочення, покращують мікроциркуляцію в тканинах, мають розсмоктуючу дію, покращують окислювальні обмінні процеси в тканинах, їх трофіку, зменшують запальний процес. Відзначається тим, що перехрест струмів проходить саме в глибині тканин. Це відрізняє їх від смС і ДДТ. Особливості дії: анальгезуюча, протизапальна, трофічна, стимулююча нервово-м’язовий апарат; переважна дія в глибині тканин.

Показання: послаблення та ліквідація больового синдрому; вплив на функціональний стан ЦНС при неврозах та органічних захворюваннях ЦНС; для посилення гальмових процесів при порушенні сну, виразковій хворобі шлунку; стимуляція регенеративних процесів у нервових стовбурах; отримання рефлекторних ефектів; рефлекторний вплив молочних залоз при гінекологічних процесах; відтворення секреторних розладів при функціональних порушеннях шлунково-кишкового тракту; розсмоктування інфільтратів, рубців (розм’якшення); зменшення атрофії м’язів при в’ялих паралічах, атонії м’язів живота; гіпертонічна хвороба І-ІІст.; запальні захворювання органів малого тазу.

Протипоказання: гострі запальні процеси, переломи з неіммобілізованими кістяними відламками, жовчо– та сечокам’яна хвороба, тромбофлебіт, імплантовані кардіостимулятори, дефекти шкіри в області впливу.

 

Електростимуляція – лікувальний метод для відновлення функції нервово-м’язового апарату, де дієвим фактором є імпульсні струми. В основі збудження та скорочення м’язів лежать складні фізико-хімічні процеси. Всім біологічним тканинам в процесі їх життєдіяльності притаманні потенціали, які забезпечують біологічні та біоелектричні явища в цих тканинах. Під впливом імпульсного струму, який впливає на ділянку нервового або м’язового волокна, в цій ділянці виникає збудження, початком якого слугує коливання мембранного потенціалу дії та поляризації мембран іонами К, Na, що призводить до зміни білкової структури та скорочення м’язів. При нормальній електрозбудливості на тетанізуючий струм м’яз відповідає сильним тетанічним скороченням протягом всього часу проходження струму, а на роздратування гальванічних в момент змикання та розмикання виникає швидка реакція скорочення м’язів.

Особливості дії: покращання трофічних процесів, кровопостачання та нервово-м’язової передачі в стимульованих тканинах.

Показання: первинна м’язова атрофія, що виникла внаслідок ушкодження периферичного рухового нейрону; вторинна атрофія м’язів внаслідок тривалої іммобілізації після перелому, шкірнопластичної операції; міопатичні парези та паралічі; атонії гладких м’язів внутрішніх органів; зниження слуху; сексуальні неврози.

Протипоказання: непереносимість струму, схильність до кровотеч, гострі гнійні процеси, трофічні виразки.

 

Дарсонвалізація – лікувальний метод, де дієвим фактором є перемінний імпульсний струм високої частоти (110 кГц), високої напруги (20 кВ) та малої сили (0,02мА) у вигляді швидко затухаючих серій коливань. Місцевий вплив викликає короткочасне звуження, а потім розширення судин, нормалізує тонус гладких м’язів, при цьому знижується підвищений тонус артерій і підвищується знижений тонус вен, що зменшує венозний спад, покращує капілярний кровообіг, поживність тканин. Знижується чутливість нервових закінчень, знімається спазм гладких м’язів сфінктерів, настає знеболюючий ефект.

Особливості дії: протизапальна, анальгезуюча, трофічна; місцева та рефлекторно-сегментарна; дія модулюється в залежності від дистанційної або контактної методики; варіант аутотканинної терапії внаслідок іскрового розряду.

Показання: варикозне розширення вен гомілки та гемороїдальних вен; хвороба Рейно І-ІІ  ст.; відмороження; трофічні виразки; рани, що довгий час не загоюються; тріщини анального отвору; опіки; свербіння шкіри; випадіння волосся; екзема, псоріаз; зменшення тургору шкіри; пародонтоз, хронічний гінгівіт; вазомоторний риніт, неврит слухового нерву; невралгії; болі в ділянці серця та головні болі, які пов’язані з функціональними захворюваннями нервової системи; неврози.

Протипоказання: злоякісні новоутворення, схильність до кровотеч, непереносимість струму.

 

Ультратонтерапія – лікувальний метод, де дієвим фактором є змінний струм частотою 22 Гц, високої потужності 4,5-5 кВ. Внаслідок цього діє більш м’яко, ніж дарсонвалізація. Під впливом струму спостерігається покращання місцевого кровообігу та лімфоутворення в результаті збільшення теплоутворення в тканинах, підвищує активність обмінних процесів, зменшуються застійні явища, біль, проявляється спазмолітична та протизапальні дії.

Особливості дії: місцева та рефлекторно-сегментарна; протизапальна, спазмолітична, протибольова, трофічна. Іскровий розряд відсутній.

Показання: запальні процеси місцевого характеру; захворювання шкіри та слизових; початкові стадії облітеруючого ендартеріїту; хвороба Рейно; гінекологічні захворювання; облисіння; неврити, невралгії черепно-мозкових нервів; рани, що тривало не загоюються; простатит; ексудативний діатез у дітей.

Протипоказання: непереносимість електричного струму, кровоточивість слизових оболонок.

 

Франклінізація – лікувальний метод, де дійовим фактором є постійне електричне поле високої потужності (10-50 кВ). В результаті впливу після короткочасного спазму судин відбувається розширення капілярів поверхневих та глибоких тканин, покращуються обмінно-трофічні процеси, стимулюються процеси регенерації та відтворення функцій. Покращання кровопостачання мозку та його оболонок призводить до зменшення головного болю, підвищеного артеріального тиску, підвищеного судинного тонусу.

Особливості дії: седативна, загальностимулююча, судинна, бактеріостатична, регенеративна.

Показання: функціональні захворювання ЦНС (особливо ті, що супроводжуються підвищеною роздратованістю та безсонням); гіпертонічна хвороба І-ІІ  ст.; нейро-циркуляторна дистонія по гіпертонічному типу; бронхіальна астма; розумова та фізична перевтома, зниження працездатності; сверблячка шкіри, нейродерміт; трофічні виразки; інфіковані рани з в’ялим перебігом, опіки; парестезії шкіри

Протипоказання: депресивні стани, органічні захворювання ЦНС, підвищена чутливість до іонізованого повітря.

 

Індуктотермія – лікувальний метод, де дійовим фактором є високочастотні електромагнітні коливання 13,6 мгц (довжина хвилі 22,13 м). Під впливом магнітного поля в струмопровідних тканинах організму наводиться електрорухлива сила, що створює в них вихрові струми або струми Фуко, які викликають тепловий і осциляторний ефект. Ендогенний тепловий вплив обумовлює особливості дії індуктотермії (в гострій фазі запалення не призначають).

Особливості дії: ендогенне теплоутворення, протизапальна дія, починаючи з підгострої і в хронічній фазі запалення, спазмолітична дія. Глибина проникнення до 8-9 см.

Показання: підгострі та хронічні запальні захворювання внутрішніх органів, суглобів, сечополової системи; підгострі та хронічні запальні захворювання периферійної нервової системи з больовим синдромом, остеохондроз хребта; свіжі переломи трубчатих кісток; хронічний тонзиліт з реакцією місцевих, регіонарних лімфатичних вузлів; підгострі запалення пазух носу; захворювання з підвищеним тонусом поперек-смугастих і гладких м’язів (клонічні скорочення стременного м’язу, гіперкінезія голосового апарату); неврити слухових нервів; неврити лицевого нерву; склеродермія; гіпертонічна хвороба І-ІІ ступеня.

Протипоказання: гострі запальні процеси, ішемічна хвороба серця, наявність імплантованих кардіостимуляторів і металевих предметів в зоні дії, виражена гіпотонія, доброякісні та злоякісні пухлини.

 

Ультрависокочастотна терапія (УВЧ) – лікувальний метод, де діючим фактором є перемінне електричне поле ультрависокої частоти (40,68 мгц або 27,12 мгц, потужність від 1 до 350 Вт). Електричне поле УВЧ викликає в тканинах організму тепловий та осцилятор ний ефекти. Енергія поля поглинається в тканинах, що мають велику питому опірність – нервовою, жировою, шкірою, сухожиллями, фасціями, в них утворюється велика кількість тепла. Осциляторний ефект викликає активність альбумінів крові, підвищення дисперсності білків крові, зміни рН в кислу сторону. Ендогенне тепло гомогенне, немає небезпеки перегріву в гострій фазі запалення.

Особливості дії: протизапальна, починаючи з гострої фази, дегідратуюча, протибольова, спазмолітична, судинна; імунокорекція та гормональні ефекти при впливі на головний мозок. Глибина проникнення 11 см та більше.

Показання: гострі запальні процеси в органах і системах; травми спинного мозку та периферійних нервів; радикуліт, невралгія, каузалгія, фантомний біль; поліомієліт, мієліт, енцефаліт; міозит (підгостра та хронічна стадії); хвороба рейно, облітеруючий ендартеріїт; отити, гострі тубоотити і євстахіїти на фоні катаральних явищ в носоглотці; гострі риніти; гострі синусити, гострі ларингіти; фурункули, карбункули, флегмони, абсцеси, панариції, гідроаденіти, рани; артрити в гострій та підгострій фазі.

Протипоказання: новоутворення, схильність до кровотеч, наявність в тканинах ділянки впливу інорідних металевих предметів розміром 2х22 мм та більше, виражена гіпотонія, системні захворювання крові, вагітність, стенокардія з частими приступами, аневризма аорти, осумковані гнійні процеси.

 

УВЧ-індуктотермія – лікувальний метод, при якому на тканини хворого впливають переважно магнітною складовою електромагнітного поля ультрависокої частоти. Механізм дії відповідає опису механізму дії УВЧ і індуктотермії. Враховуючи застосовану частоту може застосовуватися в гострій фазі запалення.

Особливості дії: сполучення ефектів УВЧ-терапії та індуктотермії – протизапальна, теплова, спазмолітична. Глибина проникнення до 4-5 см.

Показання: підгострі та хронічні запальні захворювання різних органів і систем.

Протипоказання: новоутворення, схильність до кровотеч, порушення больової і термічної чутливості.

 

Сантиметрохвильова терапія (СМХ-терапія) – метод, при якому з лікувальною метою застосовують сантиметрові хвилі довжиною 12,6 см, при частоті 2375 мгц. В зв’язку з великою частотою коливань має виражену теплову та осциляторну дію, в терапевтичних дозах активізує тканинне дихання, підвищує функції мітохондрій, стимулює ферментативну активність ферментів амінокислот, підвищуючи обмін речовин.

Особливості дії: протизапальна, починаючи з підгострої фази запального процесу, спазмолітична, судина; при призначенні необхідно враховувати можливість утворення “стоячих” хвиль. Глибина проникнення до 5 см.

Показання: запальні процеси в підгострій та хронічній фазі; лікування стоматологічних захворювань; застосування в косметології; лікування захворювань шкіри; захворювання суглобів, периферичних нервів, внутрішніх органів; захворювання ЛОР-органів; гіпертонічна хвороба І-ІІ стадії.

Протипоказання: інфаркт міокарда в гострій стадії, набряки тканин в місці впливу, тиреотоксикоз, вагітність, новоутворення, схильність до кровотеч, активний туберкульоз легень.

 

Дециметрохвильова терапія (ДМХ-терапія) – метод, при якому з лікувальною метою застосовують дециметрові хвилі довжиною 65 і 96 см (частота 460 і 433 мгц відповідно, в деяких апаратах 915 мгц). Теплова енергія ДМВ-терапії проникає в організм на глибину до 9-10 см, поглинається різними тканинами, переважно тими, що гарно постачаються кров’ю (м’язи, парліхіматозні органи та інш.), тепло розповсюджується і на глибоко розташовані тканини і органи (глибина 9-10 см).

Особливості дії: протизапальна, починаючи з підгострої фази запального процесу, спазмолітична, судинна, імуномодулююча. Глибина проникнення до 9-10 см. Оптимальний для впливу на ендокринні органи.

Показання: запальні процеси в гострій і підгострій фаз; дегенеративно-дистрофічі захворювання суглобів кінцівок та хребта; захворювання периферичних нервів; ревматоїдний поліартрит на стадії фіброзних змін; виразка шлунку без схильності до кровотеч; гіпертонічна хвороба І-ІІ стадії; хронічна ішемічна хвороба.

Протипоказання: новоутворення, схильність до кровотеч, тиреотоксикоз, вагітність, загальні протипоказання.

 

Міліметровохвильова терапія (ММХ-терапія) – метод, при якому з лікувальними цілями застосовують міліметрові хвилі від 1 до 10 мм, частота 30-300 Гц. Згідно з сучасним уявленням, будь-яке захворювання, тобто порушення функціонування організму, супроводжується зміною генерації клітин КВЧ-сигналів, частота яких визначається характером захворювання. Штучні еталонні КВЧ-сигнали ведуть до нормалізації електромагнітного каркасу клітин, що призводить в дію механізми, які усувають порушення швидкості біохімічних реакцій та ферментативну активність. Переважно використовується для впливу на біологічно активні точки.

Особливості дії: резонансний характер поглинання енергії ммХ визначає розвиток протизапального, протинабрякового, розсмоктуючого, імуномодулюючого, регенераторного впливу. Глибини проникнення до 0,2-0,6 мм.

Показання: підгострі та хронічні запальні хвороби периферійної нервової системи; хронічні захворювання внутрішніх органів; захворювання шкіри; ерозія шийки матки; консолідовані переломи кісток; вплив на біологічно активні точки.

Протипоказання: гострі гнійні запальні захворювання, гіпертиреоз, нейродерміт, вегетальгія, вагітність.

 

Магнітотерапія (МТ) – лікувальний метод, при якому на тканини хворого впливають перемінним низькочастотним або постійним магнітним полем (МП) за допомогою індукторів-електромагнітів або постійних магнітів, частота 10-150 Гц, сила магнітної індукції 10-35 мТ. Для лікувального впливу використовують різні види низькочастотних МП: перемінне (ПеМП), пульсуюче (ПуМП), те, що біжить (БеМП) та ін. У механізмі дії на перший план виступають первинні фізико-хімічні явища в біологічних речовинах, елементах крові, біоколоїдах, макромолекули набувають здатності проходити через мембрани, впливаючи на біологічні процеси, в т.ч. вплив на синглет-тріплетні переходи в радикальних парах біологічних молекул, що збільшує швидкість хімічних реакцій на 10-30%; збільшенню в тканинах вмісту цитокінів, простогландінів, токоферола; впливу на стан мембран клітин та йонні канали – іонпараметрична магнітотерапія; зменшенню збудливості нейронів зі спонтанною імпульсною активністю. В крові і лімфі індуціюються струми та змінюється їх потенціал, а при імпульсній МТ виникають вихрові струми, які забезпечують скорочення м’язів (феномен магнітоміостимуляції). Загальна дія магнітотерапії: парасимпатикотонічний (перехід енергетичних систем на більш ощадний рівень функціонування) та спазмолітичний (симпатолітичний) ефекти. Реєструється також седативна протизапальна, починаючи з гострої фази, протинабрякова, судинна, трофічна, покращання мікроциркуляції та реологічних якостей крові.

Особливості дії: постійних МП – імуномоделюючий та протиалергічний; місцевий трофічний; місцевий судинорозширюючий; південний-тонізуючий; північний-седативний; імпульсних МП – нейростимулюючий (міостимулюючий); вазоактивний; анальгетичний; протизапальний (дренуюче-дегидратуючий); протизапальний (протинабряковий); вазоактивний; трофічний; вазоактивний; гіпокоагуліруючий; місцевий анальгетичний. Магнітотерапія також має детоксикаційний ефект (10-45 мТл, час впливу – 30-60 хв.) – проникнення МП до 10 см, що дає можливість впливати на кров.

Показання: захворювання, що супроводжуються порушенням мікроциркуляції (кардіологія, артрологія, стоматологія, судинна патологія); запальні захворювання в гостру фазу; хронічні захворювання внутрішніх органів; захворювання та порушення периферійної нервової системи; гіпертонічна хвороба І-ІІ ступеня; захворювання периферійних судин кінцівок.

Протипоказання: індивідуальна підвищена чутливість до фактору, гостре порушення мозкового кровопостачання, різко виражена гіпотензія, наявність імплантованих кардіостимуляторів.

Світлолікування (фототерапія) – метод апаратної фізіотерапії, при якому з лікувальною та профілактичною метою використовуються різні варіанти світла, тобто електромагнітних хвиль (ЕМХ) різної довжини. Варіанти світлолікування розрізняються в залежності від використовуваної довжини хвилі або частоти електромагнітного випромінювання (ЕМВ).

 

 Таблиця 3.4.1. Варіанти світлолікування

 

Ультрафіолетовий (УФ) діапазон	Короткохвильове випромінення	(100-275 нм)	УФ-терапія
	Середньохвильове випромінення	(276-320 нм)
	Довгохвильове випромінення	(321-400 нм)
Оптичний (видимий)  діапазон	Фіолетовий колір	(401-450 нм)	Хромо- (кольоро-) терапія - при використанні світла окремої довжини хвилі і лікування білим світлом при використанні всього оптичного спектру
	Синій колір	(451-480 нм)
	Блакитний колір	(481-510 нм)
	Зелений колір	(511-575 нм)
	Жовтий колір	(576-585 нм)
	Оранжевий колір	(585-620 нм)
	Червоний колір	671-780 нм)
Інфра-червоний (ІЧ) діапазон	Ближній	(780-1400 нм)	Терапія ІЧ- випромінюванням

До фототерапії належить також лазеротерапія з використанням тієї чи іншої довжини хвилі ЕМВ, яка має деякі особливості ЕМХ: монохроматичність, поляризованість, когерентність і інш.

 

Квазілазеротерапія – своєрідний варіант хромотерапії з використанням діодів, які випромінюють світло в межах того чи іншого кольору (червоного – 671-780 нм, жовтого – 576-585 нм і т.д.). Відрізняється від лазеротерапії тим, що лазеротерапія монохроматична терапія (наприклад, гелій-неоновий лазер має довжину хвилі тільки 632,8 нм, а квазілазер червоний – випромінює світло в межах 671-780 нм).

Фототерапія, як варіант “найбільш природного лікування (людина постійно знаходиться в оточенні природного ЕМВ та МП) веде до значних загальних та специфічних реакцій, які згруповані нами наступним чином (табл.3.4.2.)

 

Таблиця 3.4.2. Основні фізіологічні реакції на різних рівнях організму та терапевтична дія світлолікування

 

 

Місцеве ультрафіолетове опромінення (УФО) – лікувальний метод, де діючим фактором є УФ промені в еритемних дозах. Використовуються електромагнітні коливання в межах від 400 до 180 нм. У механізмі дії відрізняють три основних процеси: біологічний, гуморальний і нервово-рефлекторний, в організмі УФО викликає фотоелектричний ефект, призводить до активізації біохімічних процесів, зміни електричних якостей колоїдів клітини, впливає на метаболічні та фізіологічні реакції клітин.

Особливості дії: ерітемоутворення, бактеріостатична, бактерицидна, протизапальна, трофічна, десенсибілізуюча. Глибина проникнення УФО до 1 мм.

Показання: захворювання внутрішніх органів, нервів та м’язів; хвороби шкіри; хірургічні захворювання (рани, гематоми, опіки, відмороження та ін.); ЛОР-хвороби; наслідки поранень і травм опорно-рухового апарату; захворювання суглобів і кісток; бешихове запалення.

Протипоказання: гіпертиреоз, підвищена чутливість до ультрафіолетових промінів, хронічна ниркова недостатність, системний червоний вовчак, малярія.

 

Загальне УФ – лікувальний метод, де дійовим фактором є УФ промені. У механізмі дії відрізняють три основних процеси: біологічний, гуморальний і нервово-рефлекторний, в організмі УФО викликає фотоелектричний ефект, призводить до активізації біохімічних процесів, зміни електричних якостей колоїдів клітини, впливає на метаболічні та фізіологічні реакції клітин.

Особливості дії: при опроміненні шкіри через певний термін виникає УФ-еритема – асептичне запалення, з’являється гіперемія, хворобливість, набряк, підвищується температура, триває до 4 днів. Відрізняють: короткохвильовий діапазон – від 0,18 до 0,28 мкм, середньохвильовий – від 0,28 до 0,32 мкм, і довгохвильовий – від 0,32 до 0,40 мкм.

Показання: авітамінози вітаміну D у дорослих, вагітних, дітей; лікування рахіту; підвищення загального опору організму.

Протипоказання: гіпертиреоз, підвищена чутливість до УФО, хронічна ниркова недостатність, системний червоний вовчак, малярія.

 

Ультрафіолетове опромінення крові (УФОК). Механізм дії методу полягає у тому, що в результаті поглинання УФ спостерігається так званий фотоелектричний ефект, при якому електромагнітні кванти вибивають електрони із зовнішньої орбіти атомів. Останні стають зарядженими електричними частинками, легко вступають у різні сполуки з іншими атомами. За рахунок фотоелектричного ефекту в організму розігруються складні фотохімічні та фотобіологічні реакції, які є пусковим механізмом цілого ланцюга різних процесів. Вплив УФОК супроводжується негайним переходом у позаклітинний простір речовин білкової та вуглеводної природи. Джерелом їх є клітинна поверхня – зовнішній примембранний шар, який підлягає частковій фотохімічній деструкції. У опромінених клітин крові встановлена активація спеціалізованих систем клітинної поверхні: у моноцитів і гранулоцитів зростає фагоцитарна активність; у Т-лімфоцитів підвищується експресія рецепторів, що беруть участь в реакції розеткоутворення, а у еритроцитів експресія антигенів групи крові. Після УФОК підвищується електрофоретична рухливість еритроцитів та тромбоцитів, знижується агрегаційна здатність еритроцитів, збільшується їх осмотична резистентність. Крім цього, мембрана опромінених еритроцитів переживає структурні перебудови, які обумовлюють її проникність для іонів та газів, збільшення деформованості еритроцитів: зменшується загальна кількість гранулоцитів і проходить дегрануляція базофилів з виділенням з них гепарину, гістаміну та катехоламінів при збільшенні числа базофільних гранулоцитів; знижується кількість тромбоцитів і концентрація фібриногену в крові; у 12 разів посилюється експресія специфічних лімфоциторних рецепторів, що призводить до зміни якостей самої крові та імунних процесів в організмі. При УФОК підвищується в плазмі крові рівень кортизолу та АКТГ при зменшенні екскрекції оксикортикостероїдів. Ці зміни стимулюють метаболічні процеси та вигібіровання активності перекісного окислення ліпідів.

Особливості дії: імунорегулююча, десенсибілізуюча, протизапальна, гіпохолестеринемічна та аналгетична. Сприяє покращанню мікроциркуляції та регенерації, корегує кислотопродукуючу функцію шлунку, підвищує працездатність та неспецифічну резистентність організму.

Показання: гострі та різні гнійно-запальні захворювання (перитоніт, остеомієліт, сепсис і т.д.); захворювання шкіри: екзема, псоріаз, нейродерміт, рани, що не загоюються; внутрішні хвороби: гострі пневмонії, бронхіт, ревматизм, артропатії, деформований спондилез, гепатити, холецистит, хрон. пієлонефрит і гломерулонефрит, цукровий діабет 2 тип, ІХС, гіпертонічна хвороба, атеросклероз магістральних судин, лімфостаз, виразкова хвороба шлунку, гастрити; захворювання нервової системи, нейроінфекції, неврити; гінекологічні захворювання. запальні процеси придатків, клімактеричні розлади, імпотенція, чоловіче та жіноче безпліддя; хірургічні хвороби, опіки, трофічні виразки, судинні захворювання кінцівок, підготовка хворих до оперативних втручань, для профілактики після операційних ускладнень.

 

Лазер червоного діапазону (0,63 мкм). В механізмі його дії на тканини мають значення: загальноенергетичний вплив на рівні молекул і атомів, теплова енергія, вплив електромагнітного поля, фотохімічний та фотоелектричний ефекти. Існують теорії: поглинання лазерної енергії (лазероакцептори-ДНК, ферменти, мембрани), резонансна та нейро-рефлекторна.

Особливості дії: стимуляція регенерації, гіперсенсібілізація, стимуляція вироблення неспецифічних факторів імунітету, імуномодуляція, протибольова дія, протизапальна дія, активація функцій ендокринних органів. Глибина проникнення до 1-2 см.

Показання: дистрофічні процеси; запальні захворювання в різних фазах; захворювання, що супроводжуються порушенням мікроциркуляції; стани, при яких необхідно стабілізувати обмінні, імунні процеси з метою профілактики захворювань і в загальнозміцніючих цілях, у тому числі для лікування пацієнтів похилого віку.

Протипоказання: доброякісні новоутворення в зонах випромінення, тиреотоксикоз, злоякісні пухлини.

Протипоказання: загальні для лазеротерапії.

 

Лазер інфрачервоного діапазону (0,89 мкм). В механізмі дії цього лазера на тканини мають значення: теплова енергія, тиск світла, а за допомогою потужної енергії – ударний ефект, вплив магнітного поля, фотохімічний, фотоелектричний ефекти.

Особливості дії: основні біологічні ефекти, аналогічні вищевказаним; внаслідок використання в указаній апаратурі арсенід-геллієвого лазера з імпульсним опроміненням близької інфрачервоної області спектра (довжина хвилі – 0,89 мкм) глибина проникнення даного лазера збільшується до 6 см.

Показання: судинні захворювання нижніх кінцівок; захворювання периферичної нервової системи (невралгії, неврити); захворювання внутрішніх органів, опорно-рухового апарату, хронічні бронхо-легеневі захворювання, бронхіальна астма.

Протипоказання: гострі інфекційні захворювання, доброякісні новоутворення в зоні опромінювання, системні захворювання крові, тиреотоксикоз, вагітність.

 

Лазер ультрафіолетового діапазону (0,34 мкм). В механізмі дії цього лазера на тканини мають значення: теплова енергія, тиск світла, а за допомогою потужної енергії – ударний ефект, вплив магнітного поля, фотохімічний, фотоелектричний ефекти.

Особливості дії: даний варіант лазеротерапії відрізняється вираженою бактерицидною дією, володіє ефектами середньохвильового діапазону ультрафіолетового діапазону (довжина хвилі 0,34 мкм). Глибина проникнення до 1 мм.

Показання: дистрофічні процеси; запальні процеси в гострій фазі; захворювання, що супроводжуються порушенням мікроциркуляції; стани, при яких необхідно стабілізувати обмінні та імунні процеси.

Протипоказання: загальні для лазеротерапії.

 

Внутрішньовенна лазеротерапія – лікувальна процедура, при якої лазерне опромінення подається у венозне русло через волоконний світловод. Для даного методу зберігаються основні ефекти, характері для лазеротерапії; переважна спрямованість внутрішньосудинного лазерного опромінення пов’язана з впливом на гемостаз, реологічні якості крові, клітково-мембранні утворення, систему перекісного окислення ліпідів і інші ферментні системи.

Показання: ІХС, стенокардія, наслідки мозкового ішемічного інсульту; гіпертонічна хвороба; цукровий діабет (діабетичні: ангіо-нейропатії); імунодефіцитні стани; тяжкі стани і системні захворювання.

Протипоказання: загальні для лазеротерапії.

 

Гідролазерний душ – лікувальна процедура, при якій на пацієнта діють тепловий вплив води (t° = 36-37°С), тиск водяних потоків на шкіру (масаж), вплив лазерного опромінення.

Особливості дії: стимуляція регенерації, гіпосенсобілізація, імуномодуляція, аналгезія, покращання мікроциркуляції, протизапальна дія.

Показання: захворювання серцево-судинної системи; захворювання опорно-рухового апарату; захворювання нервової системи; захворювання шкіри. Лікувальний лазерний душ призначається в комплексі з лазерним впливом безпосередньо на шкіру проекції внутрішніх органів, зони Захар’їна-Геда.

Протипоказання: доброякісні та злоякісні новоутворення ІІ-ІІІ ст., інфекційні захворювання, захворювання крові, туберкульоз.

 

Терапія лазерним скануючим променем – метод лазерної терапії, при якому лазерний промінь освітлює необхідну зону в автоматичному чи ручному режимі. В основу автоматичного сканування покладений принцип зміни в просторі положення лазерного променю, а це дає можливість зосередити освітлювання окремих ділянок тіла різного розміру з використанням фігур різної конфігурації. Механізм дії – загальний для лазеротерапії.

Особливості дії: можливість опромінення значних ділянок тіла без розфокусировки проміння.

Показання: загальні для лазеротерапії; при необхідності впливу на значну ділянку тіла (суглоби, хребет, проекція внутрішніх органів та інш.); відкриті рани, язви, тромбофлебіт; захворювання шкіри, особливо з мокнуттям; косметологічні проблеми; з оздоровчою та профілактичною метою; лазерофорез та інш.

Протипоказання: загальні для лазеротерапії.

 

Інфрачервоне (ІЧ) опромінення – лікувальний метод впливу на тканини опроміненням з довжиною хвилі від 0,40 до 0,90 мкмз утворенням на місці свого поглинання тепла. Енергія ІЧ-опромінення переходить в теплову енергію, виникає судинна реакція як результат дії тепла і збудження терморецепторів, викликає терморегуляційні реакції. Судинна реакція проявляється спочатку спазмом, а потім активною гіперемією, підвищується місцева васкуляризація тканин, підвищується кількість крові, що постачає тканини.

Особливості дії: спазмолітична, розсмоктуюча, протизапальна в хронічній фазі запалення, трофічна. Глибина проникнення до 4-5 см.

Показання: підгострі та хронічні запальні процеси (інфільтрація для розсмоктування джерела запалення; зменшення больового синдрому (міозит, невралгія); рани, виразки, що погано загоюються; опіки та відмороження, контрактура, спайки, зрощення різного походження; хронічні та підгострі запальні захворювання внутрішніх органів.

Протипоказання: гострі запально-гнійні захворювання, доброякісні та злоякісні новоутворення, кровотечі та схильність до них, недостатність кровообігу 2-3  ст.

 

Видиме опромінення – лікувальний метод впливу на тканини випроміненням з довжиною хвилі 0,76-1,00 мкм, з виникненням на місці свого поглинання тепла більш сильного, ніж при застосуванні інфрачервоного випромінення. Видиме опромінення здатне посилювати місцеві обмінні процеси, прискорювати окислювально-відновлювальні реакції, покращувати мікроциркуляцію. Виникнення тепла в тканинах пов’язано з броунівським рухом молекул.

Особливості дії: посилення кровотоку, спазмолітичне, розсмоктуюче, протизапальне в хронічній фазі запалення. Глибина проникнення до 1-2 см.

Показання: місцева трофічна та протизапальна дія при хронічних запальних процесах; неврити, невралгії, міозити; гемолітична жовтуха новонароджених.

Протипоказання: гострі запальні гнійні процеси, злоякісні, і доброякісні пухлини, кровотечі і схильність до них, недостатній кровообіг П-Ш  ст.

 

Фототерапія білим світлом з впливом на зоровий аналізатор – лікувальний метод, в якому використовується світло переважно (близько 80%) видимого діапазону (401-780 нм) і частково (15-20%) інфрачервоного (780-3000 нм) з виключенням ультрафіолетового випромінювання з впливом на зоровий аналізатор. Механізм дії – загальний для світлолікування.

Особливості дії: загальностимулюючий, вплив на залози внутрішньої секреції, включаючи епіфіз.

Показання: сезонні та несезонні депресії; висока маса тіла (ожиріння); предменструальний синдром; інсоманія (безсоння); психовегетативні порушення; дистонічні гіперкінези (торіколіз, оромандібулярна дискинезія); паркінсонізм; мультіінфрактна деменція.

Протипоказання: не виявлені.

 

Хромотерапія (кольоротерапія) – лікувальне застосування видимих світлових променів у діапазоні 401 – 780 нм). Відповідно фотобіологічним взаємодіям промені окремої частини спектрального діапазону мають різну вибірковість і глибину поглинання. Промені червоно-оранжевого спектру (590-760 нм) володіють максимальною глибиною проникнення через кожу – до 3-4 см, синьо-фіолетових (400-430 нм), – до 2 см. Зорова рецепція забезпечує розвиток психофізіологічних реакцій на різні кольорі. При тому, червоний (Ч) – активізує, зігріває, підвищує емоційний тонус, порушує, усуває наслідки загальмованості, занепаду сил; оранжевий (О) – відновлює, пожвавлює, зігріває, стимулює, знімає скутість, м’яко стимулює емоційний тонус і відновлює нервові процеси; жовтий (Ж) – укріплює, м’яко стимулює, підсилює підпорогові процеси, виводить із заціпеніння, укріплює нервову систему; зелений (З) – врівноважує, розслабляє, заспокоює, знімає напругу, ослабляє біль, підтримує психофізичний баланс; блакитний, синій (С) – заспокоює, охолоджує, пом’якшує, прояснює свідомість, нормалізує баланс процесів збудження/гальмування, знижуючи перезбудження, концентрує внутрішню енергію; фіолетовий (Ф) – надихає, стимулює розумову працездатність, знижує нервове збудження, притупляє біль.

Особливості дії: психофізична (седативна або збудлива), інформаційна, теплова, імуностимулююча.

Показання: функціональні розлади нервової системи, мігрень, шкірні хвороби, диспепсії (Ж), жовтяниця новонароджених (С), аутоімунний тиреоїдит з підвищеною (Ж) і зниженою (С) функцією, гіпер- (С) і гіпофункція (О) надниркових залоз.

Протипоказання: світлобоязнь (ботулізм), лихоманка.

Ультразвукова терапія – лікувальний метод, при якому на тканини хворого впливають енергією механічних коливань частинок пружного середовища, частотою 22 і 44 і 800-3000 кГц. В основі дії лежать три основних фактори: механічний, фізико-хімічний і тепловий. Ультразвук змінює проникність мембран, посилює процеси дифузії та осмосу, підвищує активність іонів, гормонів та інших біологічно активних речовин, активізує ферментативну діяльність, посилює обмін речовин. Особливості дії: розсмоктуюча, розволікуюча, регенераторна, протизапальна (поза гострою фазою запалення), знеболююча; протисверблячна; місцева і рефлекторно-сегментарна; механічні коливання пружного середовища.

Показання: захворювання внутрішніх органів; захворювання опорно-рухового апарату; захворювання периферійної нервової системи; гінекологічні захворювання; урологічні захворювання; стоматологічні захворювання; хвороби очей; захворювання шкіри; ЛОР-хвороби; хвороби бронхо-легеневої системи, включаючи ранні форми туберкульозу легень.

Протипоказання: новоутворення, тромбофлебіти, схильність до кровотеч, гіпертонічна хвороба ІІ-ІІІ стадії, ІХС зі стенокардією, аритмією.

 

Ультрафонофорез лікарських речовин. Методики – контактна, через мазевий розчин препарату. Інтенсивність ультразвуку – до 1,0 Вт/см2. Рекомендується переважно безперервний режим, але, у необхідних випадках – педіатрична практика, люди похилого віку, ослаблені хворі, біологічно активні зони впливу, виражена вегетативно-ендокринна дисфункція – ультрафонофорез проводиться в імпульсному режимі.

Показання: визначаються фармакологічною дією лікарської речовини з урахуванням показань для застосування ультразвуку.

Протипоказання: крім загальних протипоказань для ультразвуку, слід враховувати протипоказання для застосування лікарських речовин (непереносимість, алергічні реакції).

Лікарські препараті для ультрафонофорезу: алое, аміназин, анальгін, антибіотики (ампіцилін, мономіцин, неоміцин, тетрациклін, стрептоміцин, біциллін), апізартрон, апрессин, бішофіт-гель, віпросал, випарін, гепарин, гідрокортизон, гистидин, еуфілін, кеналог, компламін, лікувальна грязь, локакортен, метіонін, обзидан, оксикорт, оксизон, пелан, пілокарпін, преднізолон, пропозал, репаріл-гель, синалар, трилон Б, фастум-гель, фібрінолізин, фторокорт.

Вібротерапія – лікувальна дія механічних коливань частотою 10-250 Гц, при безпосередньому контакті вибратоду з тканинами хворого. При частоті 20-50 Гц спостерігаються переважно локальні вібраційні біорезонансні ефекти – підвищення порогу ноцицепції, вазомоторні реакції, синхронізація м’язових біострумів, активізація біохімічних процесів в м’язах, посилення локального кровообігу і лімфовідтікання, трофіки, зниження судинного і м’язового тонусу, причому глибина поглинання збільшується при зменшенні частоти вібрації; при частоті 100-200Гц – сегментарні ефекти у вигляді активації спинальных центрів і відповідних органів і структур; потік аферентної імпульсації в ЦНС викликає загальні ефекти – посилення тонусу симпато-адреналової системи з обмеженням імунних зрушень, інтенсифікацію тканинного дихання і утилізації О2 і мобілізацію адаптаційно-пристосовних процесів. Особливості дії: анальгетична, трофічна, вазоактивна, тонізуюча.

Показання: захворювання і травми опорно-рухової системи (удари, розриви зв’язок, м’язів, переломи після іммобілізації); контрактури; артрози і артропатії; сколіоз; дорсопатії; стан після ендопротезування суглобів; моно– і полінейропатії, невралгії, радикуліти; млявий і спастичний паралічі; захворювання бронхо-легеневої системи.

Протипоказання: гострий період захворювань і травм опорно-рухової системи, хвороба Рейно, ендоартеріїт і атеросклероз судин нижніх кінцівок, вібраційна хвороба, остеопороз, тромбофлебіт, інфіковані рани і трофічні виразки, загальні протипоказання для фізіотерапії (в т.ч. колагенози, остеонекроз, хвороба Педжета)

Ударно-хвильова терапія – лікувальна механічна дія одиночними або серійними низькочастотними пневматичними імпульсами, що створюють балістичні рухи в прилеглій тканині, при безпосередньому контакті іплікатору з тканинами хворого. Первинні біофізичні процеси аналогічні вібротерапії. Специфічним компонентом лікувальної дії є можливість “виключення” больової тригерної точки, без хірургічного втручання, за рахунок розвитку дегенеративних змін в рецепторному полі зв’язково-м’язової ділянки, що піддається дії. Має місце механічне роздратування м’язово-зв’язкових структур, рецепторів судин і вегетативних нервових волокон. Глибина поглинання хвилі досягає 30 мм. Особливості дії: анальгетична (інактивація тригерних точок), трофічна, вазоактивна, загальнозміцнююча.

Показання: бурсіти, тендиніти, зап’ястний і ліктьовий плечові епікондиліти, шпора п’яти, ахіллодинія, деформація пальців стопи, гіпертрофічні помилкові суглоби, розтягування і пошкодження зв’язок, контрактура Дюпюїтрена, міофасциальні больові синдроми, терапевтичне застосування ударних хвиль в акупунктурі.

Протипоказання: аналогічні вібротерапії.

Тракційна терапія – дозоване механічне розтягування еластичних тканин хребта і крупних суглобів. Види тракцій: шийні і поперекові, горизонтальні, вертикальні і на похилій площині, “сухі” і підводні, безперервні і переривисті. Тракції забезпечують розтягування хребта за рахунок використання власної маси пацієнта, надають механічну і теплову дію на хребетно-рухові сегменти, сприяючу розслабленню напружених м’язів, поліпшенню взаємин міжхребцевих суглобів, що підвищує функціональну рухливість, об’єм рухів і покращує сегментарний кровообіг і метаболічні процеси. Особливості дії: релаксаційна, трофічна, декомпресійна, метаболічна. Витягування у воді у оптимальному режимі призводить до покращання периферичного кровообігу, нормалізації зміненого тонусу та сили м’язів, забезпечує релаксацію уражених м’язів та пов’язаний з нею ефект розтяжіння, що забезпечує декомпресію нервово-судинних утворень та високий терапевтичний ефект.

Показання: больові компресійні вертеброгенні синдроми різних відділів хребта і його суглобів; міжреберна невралгія; реброво-лопатковий синдром; синдром переднього грудного м’яза; вегето-судинна дистонія за гіпотонічним типом; синдром грушовидного м’яза; судоми в литкових м’язах; ангіоспазми судин ніг. З профілактичною метою у пацієнтів при постійній сидячій роботі або тих, які займаються важкою фізичною працею.

Протипоказання: гостра стадія захворювання, рубцево-спаєчний епідурит, порушення кровообігу спинного мозку (арахноїдит); радикулопатії із супутніми захворюваннями черевної порожнини (холецистит, виразкова хвороба шлунку та 12-персної кишки, нирково– та жовчокам’яна хвороба, опущення нирок, камені в жовчному міхурі, рубцеві процеси після операцій на органах черевної порожнини); спеціальні протипоказання до використання водолікування.

Аерозольтерапія – лікувальний метод застосування аерозольних лікарських речовин. Механізм дії: в результаті подрібнення лікарської речовини значно збільшується активна поверхня та біологічна активність її дії на слизову оболонку дихальних шляхів і на весь організм при відносно малих дозах медикаменту. Лікарські речовини, що вводяться інгаляційним шляхом, потрапляють в мале коло кровообігу, обминаючи печінку, чим забезпечується більша активність препарату.

Особливості дії: безпосередній вплив водного пару та лікарських речовин на бронхо-легеневу систему та організм пацієнта; ефекти модулюються в залежності від лікарського препарату.

Показання: гострі та хронічні запальні захворювання верхніх дихальних шляхів; захворювання бронхів і легенів специфічного та неспецифічного характеру; перед- та післяопераційний період при хірургічних втручаннях на легенях; гіпертонічна хвороба І-ІІ  ст.; пороки серця, НК І-ІІ  ст.; для отримання снодійної дії.

Протипоказання: алергічні реакції на лікарські речовини, що вводяться, спонтанний пневмоторакс, розповсюджена форма емфіземи легенів, легеневі кровотечі ІБС, стенокардія напруження І-ІІ ФК, гіпертонічна хвороба ІІ  ст., легенево-серцева недостатність ІІ-ІІІ  ст., тубоотіт.

 

Спелеотерапія – метод лікувального використання штучного мікроклімату, при якому на хворого впливають високодисперсним аерозолем хлориду натрію (хлориду калію). Проводиться у спелеокамері (модель “соляної печери”). Вдихання високодисперсних аерозолів (зокрема хлориду натрію) впливає на функцію бронхолегеневого апарату, а також через нейрогуморальні механізми на імунологічний статус. Ефективність використання камер штучного мікроклімату підвищується при попередньому призначенні інгаляції бронхолітиків.

Особливості дії: покращання функціонального стану миготливого епітелію; нормалізація бронхіальної прохідності; покращання дренажної функції бронхів; зменшення набрякання слизової бронхів; виражений десенсибілізуючий ефект; імуномодулююча дія.

Показання: бронхіальна астма І стадії, інфекційно-алергічна, атопічна форми, легкої та середньої важкості протікання з дихальною недостатністю І-ІІ ступеню з легенево-серцевою недостатністю І ступеню, передастма; хронічний бронхіт з астматичним компонентом у фазі ремісії.

Протипоказання: бронхіальна астма важкого перебігу, гормонозалежна, емфізема легенів, дифузний пневмосклероз, дихальна недостатність ІІІ ступеню, недостатність кровообігу ІІ-ІІІ ступеню, бронхоектази, процеси нагноювання в легенях.

 

Аерозольтерапія синглетно-кисневою сумішшю – лікувальний метод із застосуванням інгаляції спеціально приготованою синглетно-кисеневою сумішшю. Синглетна форма кисню є найбільш активною з усіх відомих його варіантів і впливає на окисно-відновлювальні процеси та перекисне окиснення. На сьогодні вважається, що частина фізичних чинників (когерентне монохромне [лазерне] та інші форми електромагнітного викромінювання) в основі своєї дії мають механізми індукції синглетного кисню. Тобто під впливом фізичного чинника в організмі утворюється синглетний кисень, який і є головним “винуватцем” саногенетичних процесів. Однак слід зауважити, що активований таким чином кисень “живе” досить нетривалий час (долі секунди). Саме тому виправдовують себе способи штучної генерації синглетної форми кисню.

Особливість дії чинника полягає у тому, що він ліквідує нестачу активованого кисню в крові та тканинах організму.

Синглетно-кисенева суміш може використовуватись у вигляді інгаляцій, внутрішньопорожнинних зрошень, а також коктейлів.

Показання: хронічні захворювання (різної етіології) з в’ялим перебігом та частими загостреннями; з оздоровчою та профілактичною метою.

Протипоказання: не виявлені. Не бажано призначати процедури в гострій фазі захворювання.

 

Електроаерозольтерапія – лікувальний метод, аналогічний аерозольтерапії з додатковим отриманням частинками аерозолю електричного заряду. В результаті подрібнення лікарської речовини значно збільшується активна поверхня і біологічно активна його дія на слизову оболонку дихальних шляхів і на весь організм при відносно малих кількостях медикаменту. Лікарські речовини, що вводяться інгаляційним шляхом, потрапляють в мале коло кровообігу обминаючи печінку, чим забезпечується більш тривала активність препарату.

Особливості дії: порівняно з аерозольтерапією – краще проходження застосованих препаратів в дихальних шляхах; додатково – проявляється рецепторна дія електричного заряду.

Показання та протипоказання: ті ж, що і до аерозольтерапії.

 

Гіпербарична оксигенація (ГБО) – метод лікування киснем з парціальним тиском більше 1 атм (1 кгс/см2) у спеціальних камерах підвищеного тиску. В основі лікувального ефекту гіпербаричного кисню полягає його висока окислювальна здатність.

Механізм та особливості дії: ліквідація гіпоксії органів і тканин, покращання мікроциркуляції, нормалізація енергетичного балансу клітини, активізація біосинтетичних процесів, попередження утворення токсичних метаболітів та активація їх порушення, регулювання функціональної та метаболічної активності клітини, пригнічення життєдіяльності мікроорганізмів, деблокування інактивованого гемоглобіну та цитохромоксидази, імунокорегуюча дія, підвищення радіочутливості клітин злоякісних пухлин, зниження черепно-мозкового тиску, покращання мозкового кровотоку в зоні ураження, зменшення об’єму газу, що знаходиться в кишечнику та в судинах при парезі кишечника.

Показання: потенційована дія діуретичних, антиаритмічних, антибактеріальних, цитостатичних препаратів і в той же час зниження активності.

 

Озонотерапія – застосування із лікувальною метою озону (О3). Медичний озон – озоно-киснева суміш синтезується за допомогою медичного озонатора способом бар’єрного розряду в потоці кисню під дією змінного струму високої напруги. Основна мішень біотропної дії озону – плазматичні мембрани клітин. При лікуванні спостерігається посилення репродуктивної здатності клітин (при низьких дозах) або їх загибель (при високих дозах). Системна антибактеріальна і антивірусна дія реалізується за рахунок дискретного утворення пероксидів. Підвищується пластичність еритроцитів із збільшенням вмісту в них 2,3-дифосфоглицерата, транспортуючого кисень з еритроцитів в тканині. Реєструється перетворення ненасичених жирних кислот на водорозчинні з’єднання. Неспецифічна дія: стимуляція захисних і пристосованих реакцій, оптимізація центральної і системної гемодинаміки, поліпшення периферичного кровообігу, дихання. Озонотерапія включає наступні методики: озонована вода для прийому всередину; озоноване рослинне масло для внутрішнього застосування і для аплікацій; озономаючі антисептики для пов’язок, санації ран і порожнин; обдування озоном під пониженим тиском; озонові ванни (опікові хворі); порожнинні (внутрішньокишечні) вдування – клізми або інсуфляції газоподібної озонокисневої суміші; промивання озонованою водою, а також – внутрішньошкірне, підшкірне, внутрішньосуглобне, внутрішньом’язове, внутрішньовенне введення озонованого фізіологічного розчину.

Особливості дії: метаболічна, імуностимулююча, пряма дезинфікуюча і трофостимулююча (місцева дія).

Показання: оклюзивні порушення периферичних артерій, варікозне розширення вен з венозною недостатністю, ІХС, мігрень, дисциркуляторна енцефалопатія; бронхіальна астма, хронічний бронхіт; виразкова хвороба шлунку, хронічний гепатит; опіки, пролежні, травми і переломи кісток; туберкульоз; цукровий діабет, ожиріння, целюліт, ліподистрофія; шкірні захворювання.

Протипоказання: геморагічний інсульт, гіпертиреоз, схильність до судом, зниження згортуваності крові, тромбоцитопенія, алергія на озон.

 

Оксигенотерапія – лікувальне застосування медичного кисню під атмосферним тиском за допомогою дихальних систем. Гіпероксія усуває гіпоксемію і тканинну гіпоксію, а підвищення парціального тиску О2 в крові підсилює тонус судин і викликає тривалу вазоконстрикцію. Із-за зниження збудження каротидних хеморецепторів зменшується альвеолярна вентиляція, знижується частота пульсу, АТ, скорочувальна функція серця. При курсовому застосуванні зменшується легенева артеріальна гіпертензія, недостатність правого шлуночку (“легеневе серце”), відновлюється нормальне співвідношення повільної і швидкої фаз сну.

Особливості дії: стимуляція анаболізму, детоксикація.

Показання: задишка при фізичному навантаженні і спокої; артеріальна гіпоксемія; зниження швидкісних характеристик дихання більш ніж на 40%; парціального тиску О2 менш 35 мм.рт.ст.; гостра дихальна недостатність при проведенні інтенсивної терапії; колапс; артеріальна гіпотензія; підготовка до операції; інтоксикації; хронічні обструкції легенів; бронхіальна астма; вазомоторний риніт.

Протипоказання: гострі запальні захворювання легенів, спонтанний пневмоторакс, бронхіальна астма з частими і важкими нападами.

 

Аероіонотерапія – лікувальне застосування аероіонів повітряного середовища – легких заряджених молекул газів повітря, лікувальна доза – (1-1,5)•1011. Аероіони активують рух ворсинок миготливого епітелію трахеї і бронхів. Унаслідок посилення мукоциліарного кліренсу підвищується виділення слизу і мокроти з дихальних шляхів. Проникаючи в дихальні шляхи, вони викликають проліферацію кліток миготливого епітелію бронхів і збільшують швидкість дренування мокроти. Хімічно активні молекули взаємодіють з молекулярними комплексами біологічних мембран, індукують виділення з кліток біологічно активних речовин, які стимулюють метаболічні процеси в епітелії дихальних шляхів, викликають розширення артеріол і посилення кровообігу в судинах бронхів і альвеол, активують репаративні процеси в дихальних шляхах.

Особливості дії: протизапальна, імуностимулююча, метаболічна, бронходренажна, бактерицидна, репаративно-регенеративна, седативна

Показання: хронічні неспецифічні захворювання легенів (хронічний обструктивний бронхіт у фазі ремісії, пневмонія у стадії реконвалесценції, сухий і ексудативний плеврити); бронхіальна астма з рідкісними нападами; неактивний туберкульоз легенів; нейроциркуляторна дистонія за гіпертонічним типом; гіпертонічна хвороба I стадії, астенія; розлади сну; перевтома.

Протипоказання: депресії, органічні хвороби ЦНС, стан після інфаркту міокарду, гострого порушення мозкового кровообігу (у перші три місяці), пневмонія в гострій фазі, бронхіальна астма з частими і важкими нападами, підвищена чутливість до іонізації повітря.

 

Нормобарична гіпокситерапія – лікувальне застосування газової суміші, що моделює гірське повітря особливої чистоти із зниженим парціальним тиском кисню. Гіпоксія підсилює легеневу і альвеолярну вентиляцію, знижує підвищений АТ. У фазі реоксигенації в тканинах продовжує наростати зміст активних форм кисню, які стимулюють фагоцитоз продуктів деструкції альвеолоцитів макрофагами, клітинний і гуморальний імуногенез. Активується антиоксидантна система.

Особливості дії: протизапальна, гемостимулююча, метаболічна, дренаж бронхів, імуномоделююча, репаративно-регенеративна.

Показання: імунодефіцити; хронічний обструктивний бронхіт у фазі ремісії, пневмонія у стадії реконвалесценції, сухий і ексудативний плеврити, бронхіальна астма легкого і середнього ступеня тяжкості; гіпертонічна хвороба I-II  ст. ІХС, стенокардія напруги І-ІІ ФК, постінфарктний кардіосклероз (6 міс); вібраційна хвороба; наслідки черепно-мозкової травми; дисциркуляторна енцефалопатія I-II стадії; астенія; депресія; залізодефіцитна і гіпопластична анемія; тиреотоксикоз I-II ступеня.

Протипоказання: гостра пневмонія, обструктивні захворювання дихальних шляхів, бронхіальна астма з частими і важкими нападами, бронхоектатична хвороба, гострі інфекції, фіброміома і міома матки, індивідуальна непереносимість гіпоксії.

 

Карбогенотерапія – лікувальне застосування газових сумішей з підвищеним вмістом кисню і діоксиду вуглецю (карбогену). Збільшення парціального тиску діоксиду вуглецю уповільнює його масоперенесення через аерогематичний бар’єр в альвеоли. Виникаюча затримка виведення ендогенного діоксиду вуглецю з альвеол призводить до рефлекторного збудження інспіраторної зони дихального центру і каротидних хеморецепторів. Наростання парціального тиску СО2 стимулює гемопоез і вихід формених елементів крові з депо. При надлишку СО2 прискорюється і полегшується дисоціація карбоксигемоглобіну і метгемоглобінових комплексів, що утворюються при отруєнні оксидом вуглецю і оксидами азоту. В результаті виникаючої гіперкапнії тканин збільшується альвеолярна вентиляція.

Особлівості дії: адаптаційна, метаболічна, гемостимулююча, мікроциркуляційна, детоксикація

Показання: нейроциркуляторна дистонія; залізодефіцитна і гіпопластична анемії; токсичні поразки крові (отруєння оксидом вуглецю, отруйними грибами і ін.); астенічні стани.

Протипоказання: гострі соматичні і інфекційні захворювання, недостатність кровообігу I стадії, гіпертонічна хвороба II стадії, наслідку черепно-мозкової травми, психопатії.

 

Загальна гіпобаротерапія – лікувальне застосування повітря під зниженим атмосферним тиском. Унаслідок виникаючої тканинної гіпоксії еритроцити виходять з кров’яних депо і активують еритропоез. Зменшення вмісту О2 в повітрі і парціального тиску в альвеолах викликає збудження каротидних хеморецепторів, активацію дихального центру. Наступаюче компенсаторне посилення легеневої вентиляції збільшує масоперенесення О2 і СО2 через альвеолокапілярну мембрану. Насичення О2 тканин підсилює клітинне дихання в мітохондріях і активує мікросомальні антитоксичні системи цитохромів.

Особливості дії: адаптаційна, гемостимулююча, метаболічна, детоксикаційна, імуномоделююча, репаративно-регенеративна, актопротекторна.

Показання: залізодефіцитна анемія у стадії ремісії, токсичні ураження крові; хронічний бронхіт, бронхіальна астма легкого і середнього ступеня тяжкості; нейроциркуляторна дистонія по гіпертонічному і змішаному типах, гіпертонічна хвороба І  ст., постінфарктний кардіосклероз (6 міс.); цукровий діабет; неврастенія, астенічні стани, вегето-судинна дисфункція; запальні хвороби жіночих статевих органів; підготовка до пологів.

Протипоказання: захворювання крові, наслідки черепно-мозкової травми, порушення мозкового кровообігу, фіброміома і міома матки, ниркова недостатність, декомпенсований цукровий діабет, дифузний токсичний зоб, ЛОР-патологія з порушенням барофункції, клаустрофобія.

 

Локальна баротерапія – лікувальна дія стислим і розрідженим повітрям на тканині хворого. Зменшення атмосферного тиску збільшує проникність ендотелію поверхневого судинного сплетення дерми, аж до розриву стінок належних капілярів. Підвищений тиск, навпаки, сприяє здавленню поверхневих тканин. Зменшення тиску на обмеженій ділянці шкіри змінює нормальне співвідношення градієнтів гідростатичного і онкотичного тиску в кровоносних і лімфатичних судинах. Збільшення їх різниці призводить до наростання конвекційного потоку рідини і двостороннього обміну речовин в зоні мікроциркуляції. Підвищується концентраційний градієнт О2 і СО2, що призводить до наростання швидкості їх транскапілярної дифузії, підвищується обмін речовин. Негативний тиск призводить до розриву стінок капілярів шкіри з точковим крововиливом (петехії), наростає кількість нейтрофілів, що виходять в інтерстицій, і лімфоцитів, спостерігається інтенсифікація репаративних і регенераторних процесів в тканинах, активується імунітет.

Вакуум-компресія збільшує фільтрацію рідини через стінку лімфатичного капіляра з дренуванням міжклітинних просторів, зменшенням набряку тканин, компресії нервових провідників шкіри в зоні запалення, що призводить до відновлення тактильної і больової чутливості. Унаслідок виникаючих шкіряно-вісцеральних рефлексів посилюється кровообіг в органах з відповідною метамерією, посилюється перистальтика кишечнику.

Вакуум-декомпресія нижніх кінцівок викликає тахікардію і гіпотонію, разом з підвищенням кров’яного тиску в легеневій вені. Негативний тиск викликає розкриття нефункціонуючих капілярів, підсилює величину транскапілярного обміну (зокрема, транспорту кисню) і в цілому створює зону підвищеної метаболічної активності. Підвищений тиск в камері, що передається поверхневим тканинам, навпаки, витісняє кров з них в судини. Переміжний тиск покращує циркуляцію і кровопостачання, принаймні, поверхневих тканин. Розширенню судин сприяє також тепло, що утворюється в камері унаслідок нагрівання повітря. При цьому розкриваються нефункціонуючі капіляри, артеріоли, зменшується периферичний опір судин. Баротерапія сприяє також значному поліпшенню лімфотоку. Поєднання періодів локального підвищення і пониження барометричного тиску (імпульсна баротерапія) підвищує тонус судин м’язового типу і селективну проникність капілярів, що призводить до поліпшення кровообігу скелетних м’язів. Лікувальні ефекти: протизапальний, метаболічний, вазоактивний, бронхо- і лімфодренуючий, імуностимулюючий, спазмолітичний.

Показання: остеохондроз хребта, невралгії, міалгії, атонія кишечнику, хронічна артеріальна недостатність, трофічні виразки, пошкодження шкіри, хронічна пневмонія, простатит, атонічний коліт, пієлонефрит.

Протипоказання. захворювання: абсцеси і гострі запальні захворювання шкіри і підшкірної клітковини, гострі респіраторні захворювання, ангіна, схильність до кровотечі, тромбофлебіт, слоновість, варікозна хвороба, хронічна венозна недостатність, флеботромбоз, гіпертонічна хвороба вища за II стадію, ІБС, реконструктивні операції на судинах.

 

Допоміжна вентиляція легенів – метод лікувальної дії на дихальні шляхи повітряною сумішшю під підвищеним атмосферним тиском. Виділяють три основні методичні варіанти вентиляції: з позитивним тиском до кінця видиху, з безперервним позитивним тиском і осциляторна модуляція дихання коливаннями повітря з частотою 3-5Гц. За рахунок зміни аеродинаміки потоків повітря в легенях полегшується робота дихальних м’язів, видаляється мокрота, відновлюється прохідність дрібних бронхіол. Вентиляція з позитивним тиском до кінця видиху ліквідовує раннє закриття дихальних шляхів, зменшує вміст води в легеневому інтерстиції, відновлює масоперенесення газів і вентиляційно-перфузійні співвідношення.Вентиляція з безперервним позитивним тиском, разом з вищезгаданою дією, компенсує негативний тиск в дихальних шляхах з початку вдиху, що є найістотнішим при рестриктивних ураженнях легенів і слабкості дихальних м’язів.Осциляторна модуляція дихання забезпечує, за рахунок поперечних механічних коливань, феномен “внутрішньолегеневої перкусії”, що призводить до посилення частоти рухів вій епітелію бронхів і мукоцилиарного кліренсу.

Особливості дії: рекомпрессійна, бронхіальний дренаж, муколітична, вазоактивна і загальнометаболічна

Показання: хронічна обструктивна хвороба легенів; респіраторний дистрес-синдром; аспіраційний синдром; ателектаз легенів; емфізема легенів; хронічний астматичний бронхіт; набряк легенів; фіброзуючий альвеоли; обструктивне нічне апное; набряк мозку.

Протипоказання: пневмоконіоз, виражений пневмосклероз, бронхоектатична хвороба, хронічні абсцеси легенів, спонтанний пневмоторакс, бронхіальна астма важкої течії, наявність плевральних спайок після перенесеного сухого і ексудативного плевриту.